close

Будова і функції чоловічих статевих органів

До чоловічих статевих органів належать яєчка, над’яєчка, сім’явиносні протоки, сім’яні міхурці, передміхурова залоза, статевий член (див. мал. 1) . Діяльність статевих органів перебуває під контролем кори великих півкуль, підкоркових нервових центрів, поперекового й крижового відділів спинного мозку, гіпоталамуса й передньої долі гіпофіза.
 

Яєчка — парні утворення, розміщені поза тазом, у шкіряно-м’язовому мішковидному утворенні (мошонці). Розміри яєчка в середньому в дорослого чоловіка становлять 4x3 см і мають масу 20—30 г, у дітей 8—10 років — 0,8 г, у підлітків 15 років — 7—10 г. Яєчко сполучнотканинними прошарками ділиться на 200—300 часточок, утворених тонкими численно покрученими канальцями. У стінках цих канальців містяться особливі клітини, які утворюють чоловічі статеві клітини — сперматозоїди, або живчики. Між канальцями розміщені іншого роду клітини, які виробляють чоловічий статевий гормон — тестостерон. Покручені канальці поступово переходять у 12—18 більш товстих коротких виносних канальців, у стінках яких містяться клітини, що мають вії: їхнім рухом сперматозоїди переміщуються в напрямку до над’яечка.
 

Над’яєчко має довжину 5—8 см і товщину близько 1 см. Воно складається з 12—13 часточок, кожна з яких утворена продовженням відповідного виносного канальця. Усі разом вони впадають у загальну протоку над’яєчка. У коленій з часточок утворюється особливий секрет, який надходить до загальної протоки. Функція над’яєчка — сприяти визріванню сперматозоїдів, що надходять до нього з виносних канальців яєчка, а та коле своєрідна функція відбору: у його стінках є особливі клітини — спермієфаги, які поглинають і перетравлюють найбільш слабкі й неактивні сперматозоїди.
 

Загальна протока над’яєчка переходить у сім’ явиносну протоку, довжина якої до 50 см, зовнішній діаметр до 3 мм, а просвіт до 1,5 мм. Разом з судинами і нервами сім’явиносна протока з мошонки йде в черевну порожнину, де потім розширюється приблизно вдвічі й утворює так звану ампулу (її розміри 3—4 x 7—10 мм), а потім впадає в сечівник. На місці її впадання містяться так звані сім’яні горбики (див. мал. 1). Зрілі сперматозоїди нагромаджуються в частині над’яєчка, що переходить у сім’явиносну протоку, і в ампулі цієї протоки.
 

Сечівник (уретра) має довжину 18—22 см, починаючись від сечового міхура і закінчуючись на головці статевого члена. В сечівник впадають обидві сім’явиносні протоки, а таколе протока передміхурової залози, протоки сім’яних міхурців і численних залоз (дві найбільші з них називаються Куперовими залозами), секрет яких потрібний для зволоження сечівника і підтримання тут лужної реакції, сприятливої для сперматозоїдів.
 

Передміхурова залоза (простата) ніби охоплює з усіх боків сечівник у тій його частині, яка міститься біля сечового міхура. її розміри приблизно 4 x 5 x 2,5 см, маса до 20—-25 г. Вона складається з 30 — 50 часточок і виробляє особливий секрет, потрібний для активації сперматозоїдів: за наявності речовин, що їх містить у собі секрет простати (різноманітні ферменти, фруктоза, лимонна кислота, солі натрію, калію, цинку, кальцію тощо), сперматозоїди набувають здатності швидко переміщуватися і стають цілком готовими здійснювати свою функцію — запліднювати яйцеклітину.
 

У підлітковому віці інтенсивно розвиваються клітини передміхурової залози, які виробляють секрет, а також речовими, що надходять у кров і впливають на діяльність яєчок. Після 40 років у залозі ці клітини частково розсмоктуються і замість них розростається сполучна тканина, яка не виробляє секрету. Цей процес прогресує, і у віці 50—60 років простата значно збільшується в розмірах. У багатьох чоловіків, окрім цього, розростаються залози, розміщені в тій частині уретри, що проходить через передміхурову залозу. Внаслідок цього розвивається стискання сечівника з дуже неприємними порушеннями сечовипускання. Це захворювання називають аденомою передміхурової залози. При цьому в розвитку порушень сечовипускання має значення як розростання зазначених залоз, так і те, що внаслідок розвитку явищ склерозу тканини простати мають малу розтяжність, через що сечівник усе щільніше стискається.
 

Першими ознаками аденоми простати є дедалі частіше, але сповільнене сечовипускання; часом настає таке утруднення його, що потрібне спеціальне натужування, щоб спорожнити сечовий міхур, і процедура ця відбувається в два- три прийоми. Потім з’являється відчуття неповного спорожнення сечового міхура навіть після неодноразових зусиль, що пов’язано із збільшенням у ньому об’єму залишкової (після сечовипускання) сечі. Внаслідок постійного напруження тонус м’язів сечового міхура знижується, а явища застою сечі наростають.
 

Нерідким захворюванням є  хронічне запалення простати — простатит. Він виникає внаслідок проникнення в залозу хвороботворних мікроорганізмів. Сприяє цьому все те, що спричинює прилив крові, застійні явища в ділянці тазових органів: вживання алкоголю, сидячий спосіб життя, малорухливість, вживання гострої, подразнюючої їжі, а також і те, що спричинює загальне ослаблення організму — переохолодження, наявність осередків інфекції млявого перебігу (каріозні зуби, хронічне запалення мигдалин тощо).
 

Сім'яні міхурці — парні утворення, розміром 4—5 x 1,5—2 x 1 —1,5 см. Вони, так само, як і передміхурова залоза, виділяють секрет, потрібний для активації сперматозоїдів. Просвіт кожного з них, так само як і просвіт передміхурової залози, відкривається в сечівник.
 

Статевий член виконує дві функції: виділення сечі з сечового міхура і введення сперматозоїдів у статеві шляхи жінки. Для здійснення другої з них він має здатність напружуватися; при ньому він випрямляється (ерекція), збільшується в об'ємі приблизно в три рази і набуває потрібної пружності. Це здійснюється завдяки особливій його будові: він складається з трьох так званих печеристих тіл (в одному з них і проходить уретра; воно ж утворює головку члена, що має форму тупого конуса). Свою назву печеристі тіла дістали в зв'язку з тим, що сполучнотканинні й м'язові волокна, які їх утворюють, розміщені так, що між ними є безліч порожнин, які можуть заповнюватися кров'ю, і тоді розміри печеристого тіла збільшуються; а коли кров відтече, порожнини печеристих тіл спадаються, і розміри печеристого тіла зменшуються. Отже, напружений і випрямлений стан статевого члена (ерекція) пов’язаний з наповненням печеристих тіл кров’ю, а розслаблення — з відтіканням її і спустінням порожнин печеристих тіл. Це можливо завдяки тому, що в артеріях статевого члена є спеціальні утворення: — «валики», здатні в певні моменти майже повністю перекривати іхній просвіт; здатність активно змінювати свій просвіт властива й венам цієї ділянки, па відміну від вен інших частин тіла. Завдяки цим пристосуванням кровонаповнення статевого члена може змінюватися в широких межах і дуже швидко. Механізм цей здатний функціонувати вже майже від народження (ерекція спостерігається і в немовлят), але основне диференціювання судин відбувається приблизно до семи років, а повний розвиток їх — до 15—18 років. У виникненні ерекції основну роль відіграє посилений прилив крові, додаткову — ослаблений її відтік. Виражена ерекція унеможливлює сечовипускання. Це відбувається внаслідок мимовільного скорочення внутрішнього м'язового затягача (сфінктера) сечового міхура.
 

Зовні статевий член покритий шкірою; в ділянці головки шкіра утворює складку — так звану передню шкірочку, яка під час ерекції і відповідно при збільшенні об'єму головки вже не може повністю її прикрити й відсувається до її основи. На внутрішній, зверненій до головки, поверхні передньої шкірочки містяться особливі залози, які виділяють секрет» що змащує її; коли нагромаджується його надміру і потрапляє в нього інфекція, можливе запалення як головки, так і передньої шкірочки (баланопостит).

чоловічі статеві органи

Чоловічі статеві органи - Анатомія людини - http://anatomia.org.ua

Переглядів: 134 | Додав: psychologia | Теги: будова чоловічих статевих органів, чоловічи статеви органи, функції чоловічих статевих органів | Рейтинг: 0.0/0