close

Характеристика діяльності різних органів і систем організму в процесі його фізичного розвитку

Перебудова діяльності різних органів та систем організму пов’язана в основному зі змінами розмірів, маси й пропорції тіла. Найчіткіше виражена ця перебудова в діяльності серцево-судинної системи. Маса серця новонародженої дитини становить близько 1% від маси її тіла. З віком збільшення маси серця відстає від збільшення маси тіла, і в дорослого маса серця становить приблизно 0,5—0,6 % маси тіла.
 

Частота пульсу в новонародженого досягає 130—140 ударів на хвилину, на п’ятому році вона знижується до 100 на хвилину, до 10 років — приблизно до 80—90 на хвилину і в юнаків не перевищує в середньому 70—80 ударів на хвилину, мало відрізняючись від показників дорослої людини. Частота пульсу нижча у підлітків та юнаків, які активно займаються фізичними вправами, спортом: завдяки тренуванню серцевий м’яз стає міцнішим і серце здатне забезпечити нормальний кровообіг при меншій кількості скорочень. Цікаво, що при підвищенні температури тіла на один градус частота пульсу зростає на 8—10 ударів на хвилину. Відношення частоти пульсу до частоти дихання після трьох років становить у середньому 4:1.
 

Серце й судини в підлітків розвиваються нерівномірно. При цьому в певні моменти серце випереджає в розвитку кровоносні судини або відстає від розвитку їх, а в самому серці розвиток м’язової тканини випереджає розвиток нервової тканини. У зв’язку з цим можуть бути різні порушення функції серцево-судинної системи: різкі зміни артеріального тиску при зміні положення тіла (наприклад, при швидкому вставанні), неритмічність серцевих скорочень тощо.
 

Нерівномірність виявляється й у співвідношенні розвитку серцевого м’яза й сполучної тканини серця. У період посиленого збільшення довжини тіла розвиток серцевого м’яза звичайно випереджає розвиток сполучної тканини, яка утворює клапани серця. Через це в серці тимчасово може прослуховуватися так званий систолічний шум: серцеві клапани, що відстали в розвитку від загальних розмірів серця, не повністю перекривають отвір між передсердями і шлуночками. Внаслідок цього при скороченні серця частина крові зі шлуночка повертається назад у передсердя, що й супроводиться систолічним шумом. Від народження до зрілого віку звичайно буває два-три періоди, коли систолічний шум спочатку з’являється, а потім зникає. Наявність шуму в серці при загальному доброму стані й самопочутті хлопчика, підлітка, юнака не повинна непокоїти батьків. Далеко більше значення мають ознаки недостатності функції серця — загальна слабкість і в’ялість, задишка під час фізичного навантаження, а також приглушеність тонів серця.
 

Систолічний артеріальний тиск у новонародженої дитини становить 60—80 мм ртутного стовпа, діастолічний — приблизно 2/3 від систолічного. З віком величина артеріального тиску збільшується, і в підлітків систолічний тиск досягає 100—120, діастолічний — 60—70 мм.
 

У підлітків та юнаків за наявності осередків хронічної інфекції (хронічне запалення мигдалин — тонзиліт, каріозні зуби тощо) часто (за даними лікаря-кардіолога Р. А. Калюжної — 40% випадків) спостерігається підвищення артеріального тиску внаслідок звуження (спазму) дрібних артерій (артеріол) і зростання з цієї причини опору течії крові. Згодом приблизно у 1,5 % цієї кількості розвивається гіпертонічна хвороба. Тому батькам час від часу слід з’ясовувати величину артеріального тиску підлітка й особливо юнака. Вважають, що підвищення артеріального тиску — істотніше відхилення в стані здоров’я, ніж, наприклад, систолічний шум у серці. При цьому найбільше має непокоїти підвищення діастолічного тиску, оскільки це пов’язано з підвищенням тонусу артеріол, а стійке підвищення тонусу їх є одним з важливих механізмів гіпертонічної хвороби. Підвищення ж систолічного тиску при нормальному діастолічному пояснюється тим, що розвиток серця в підлітків, юнаків тимчасово випереджає розвиток судин, і ця невідповідність з віком поступово згладжується. Звичайно в нормі у відповідь на фізичне навантаження систолічний тиск крові зростає (внаслідок збільшення сили серцевих скорочень), а діастолічний — дещо знижується (внаслідок розслаблення артеріол). Підвищення діастолічного тиску у відповідь на фізичне навантаження слід розцінювати як відхилення від норми.
 

Формування тканини легень завершується в основному до 7 років. Тому після 7 років у дітей значно рідше, ніж раніше, і особливо порівняно з грудним віком, трапляються захворювання органів дихання — бронхіт, пневмонія, а також і респіраторні вірусні інфекції. Якщо в новонародженої дитини органи дихання функціонують майже на межі їхньої сили (не випадково частота дихання дитини становить 50— 55 на хвилину), то з віком можливості органів дихання значно збільшуються, і виявляється це в тому, що дихання рідшає в 6—7 років до 20—25, у підлітків — 18—20, у юнаків і чоловіків— 16—18 на хвилину. Водночас у підлітковому віці, особливо в період, коли фізичний розвиток відбувається найбільш інтенсивно, може спостерігатися частішання захворювань органів дихання. Пов’язано це вже не з недостатнім розвитком тканини легень, а з тимчасовим ослабленням імунітету, дефіцитом вітамінів, мінеральних солей тощо, тобто всього того, що посилено організм витрачає у процесі фізичного розвитку.
 

Шлунково-кишковий тракт найбільш активно розвивається в перші три роки життя дитини. Травлення навіть новонародженої дитини характеризується великою інтенсивністю: справді, в перші два місяці немовля має щодня одержувати таку кількість грудного молока, яка становить приблизно 1/5 маси його тіла. У старшому віці травна система людини не здатна функціонувати так інтенсивно. Водночас можливості травлення в немовляти все-таки обмежені, причому це обмеження стосується якості продуктів: травна система дитини, надзвичайно добре пристосована до грудного молока, погано пристосована до будь-яких інших продуктів, і здатність засвоювати іншу їжу розвивається поступово. Крім того, травна система дитини досить чутлива до будь-яких впливів, що їх зазнає організм,— чи то, наприклад, перегрівання, чи яке-небудь захворювання. Що правда, індивідуальна стійкість травної системи щодо таких впливів коливається в дуже широких межах.
 

Для розвитку системи органів травлення дитини важливе значення має своєчасне розширення її раціону, введення продуктів різноманітного складу. Це потрібно не лише для задоволення потреб організму, який інтенсивно росте й розвивається, а й для підвищення ефективності травної системи, її стійкості до зміни продуктів. Важливим етапом у розвитку органів травлення є вік близько року, коли дитина в зв’язку з появою зубів починає самостійно пережовувати їжу, а до її шлунку надходить менш подрібнена їжа. У три роки дитина вже здатна засвоювати їжу досить різноманітну не тільки за складом, а й за механічними властивостями.
 

У наступні роки можливості органів травлення значно збільшуються, і харчування хлопчика до 10—11 років не завдає батькам ніяких утруднень. У підлітків, проте, часом починають виявлятися порушення, пов’язані з недостатньо стійкою регуляцією органів травлення,— може з’являтися печія, відрижка, болі під грудьми, тяжкість у правому підребер’ї тощо. Пояснюється це застійними явищами в жовчних шляхах, спазмами в різних відділах травного тракту, порушенням нормального співвідношення між кислим середовищем шлунку і лужним середовищем дванадцятипалої кишки тощо. В основі цього можуть бути порушення функції вегетативної нервової системи. Проте важливу роль відіграють і порушення режиму харчування: підлітки значною мірою вже виходять з-під контролю батьків, а навички регулярного харчування й усвідомлене ставлення до режиму харчування вироблені далеко не у всіх. Звідси схильність до сухоїжі, до нерегулярної їди; часом підліток, спонукуваний відчуттям голоду, може з’їсти одразу дуже багато, явно переобтяжуючи шлунок, часом — робить невиправдано великі перерви в їжі. Не випадково виразкова хвороба шлунку й дванадцятипалої кишки в хлопчиків спостерігається як винятково рідкісне явище; а в підлітків частота її помітно збільшується. На все це слід зважати дорослим, вони мають знати, що інтенсивний фізичний розвиток, збільшення довжини й маси тіла, інші ознаки дорослішання тимчасово можуть поєднуватися і зі зниженням стійкості травлення до несприятливих факторів, до порушень режиму.
 

Органи виділення (нирки, сечоводи, сечовий міхур) у хлопчика, підлітка, юнака функціонують без будь-яких особливостей, якщо, звичайно, немає природжених порушень їх. Взагалі, запальні процеси в нирках і сечовивідних шляхах в осіб чоловічої статі бувають рідко. Слід звернути увагу лише на одне захворювання, що має алергічну природу,— так званий гломерулонефрит. Це гостре запалення нирок, до виникнення якого спричиняється значне охолодження організму, і особливо поперекової ділянки; певною мірою впливають і осередки хронічної інфекції — каріозні зуби, хронічне запалення мигдалин (хронічний тонзиліт), які є джерелом алергічних зрушень в організмі. Щоб запобігти цьому захворюванню, слід уникати можливості охолодження організму — не тільки забезпечуючи підлітка, юнака відповідним до сезону одягом, привчаючи виконувати загартовуючи процедури, а й пояснюючи, що охолодження організму може спричинити такі наслідки, які за значенням перевищують ступінь цього охолодження й шкідливість яких наперед важко навіть уявити. А саме така невідповідність між причиною і наслідком типова для алергічних захворювань.
 

Для розвитку організму дитини характерний випереджаючий розвиток центральної нервової системи, головного мозку. Не випадково відносні розміри голови в немовляти порівняно з розмірами голови дорослої людини більші приблизно в два рази. У новонародженої дитини голова є найбільшою частиною тіла, і саме з цієї причини роди, під час яких спершу родові шляхи проходить голова дитини, а потім уже тулуб, найбільш сприятливі: після проходження голови родові шляхи достатньо розширені для того, щоб тулуб і кінцівки пройшли їх без будь-яких утруднень. ї надалі розвиток центральної нервової системи випереджає розвиток інших органів і систем. Головний мозок новонародженої дитини має масу 380—400 г. На 3—5 рік вона збільшується до 1100—1200 г (тобто приблизно в три рази), а на 7 рік сягає 1250—1300 г, наближаючись до маси мозку дорослої людини. До підліткового віку збільшення розмірів голови приблизно відповідає збільшенню розмірів і маси мозку, але потім розміри голови дещо випереджають у розвитку розміри мозку, бо в цей час інтенсивно розвивається кісткова тканина черепа й він набуває обрисів, характерних для черепа дорослої людини.
 

Інтенсивний розвиток головного мозку в перші роки життя супроводиться швидким розвитком різних його функцій. Це стає можливим у зв’язку з тим, що приблизно з 2,5 років пірамідні клітини мозку набувають характерної для аналогічних клітин мозку дорослої людини форми і функціональних можливостей. Приблизно на 6—7 рік дитина набуває якостей, які дають їй змогу розпочати регулярне навчання в школі. До цих якостей належать остаточний розвиток мови, пам’яті, здатності до довільної уваги, тобто здатність не відволікатися на випадкові впливи, а сприймати якийсь певний об’єкт.
 

Пам’ять дитини досить добре розвинена уже в 3 роки, хоч звичайно, найкращою механічна пам’ять стає приблизно в 12—15 років, пам’ять на образ і форму — приблизно в 16—18 років, а словесно-логічна пам’ять розвивається на початку зрілого віку. Слід зазначити, що всі види пам’яті добре розвиваються в результаті тренування.
 

Особливістю розвитку головного мозку є те, що після формування всіх відділів його функції вдосконалюються без будь-яких анатомічних змін. Це відбувається за рахунок нагромадження інформації, що зберігається в нервових клітинах, за рахунок удосконалення зв’язків між різними відділами мозку. Якщо, наприклад, інтенсивні заняття фізичними вправами сприяють збільшенню маси м’язів, підвищенню міцності кістково-сполучного апарату, то аналогічних цьому змін маси мозку навіть у результаті напруженої розумової діяльності не відбувається. Не випадково шви, що розділяють кістки черепа, закриваються повністю приблизно на 25 рік. А можливості центральної нервової системи людини зростають ще протягом тривалого періоду, Відображенням удосконалення функцій головного мозку є й інтенсивне психосексуальне дозрівання, що починається в підлітковому віці, продовжується в юнацькому і в цілому закінчується уже в зрілому віці. Під впливом чоловічих статевих гормонів посилюється статевий потяг, зростає інтерес до представників жіночої статі. Стан центральної нервової системи змінюється так, що вся інформація сексуального плану стає для підлітка, юнака актуальною: якщо раніше вона не обходила або майже не обходила його, то тепер вона фіксується, концентрується і, основне, поєднується в певну систему специфічних поглядів, уявлень, переконань. Наприклад, вторинні статеві ознаки він починає оцінювати саме як такі, а не просто як деякі особливості зовнішності; дедалі більшого значення набуває і приваблива зовнішність; специфічно сприймаються особливості статевої поведінки.

Переглядів: 88 | Додав: psychologia | Теги: розвиток органів організму, розвиток систем організму | Рейтинг: 0.0/0