close

Мастурбація серед підлітків

Перші статеві контакти здебільшого не зовсім успішні. За деякими даними, це спостерігається приблизно у 56% здорових чоловіків. Внаслідок надмірного збудження чоловіка може трапитися і передчасна еякуляція, і може не бути ерекції. Велику роль відіграє й те, як він поставиться до своєї невдачі. Зрозуміло, найкраще, якщо основну увагу спрямує не на самий факт невдачі, а на розумне пояснення її причин. Проте це значно ускладнюється, якщо чоловік переконаний у наявності в нього в минулому якихось неправильних дій, які могли стати причиною цієї невдачі. При цьому важливіша думка про колишні неправильні дії, ніж про нинішні, бо саме вона створює враження необоротності, закріпленості порушення. І тому настав час перейти до розмови про мастурбацію (інші споріднені позначення цього явища — онанізм, іпсація)—явище, суть якого полягає в штучному подразненні статевих органів з метою викликати специфічне приємне відчуття.
 

Мабуть, ніяке інше питання, пов’язане зі статевими проявами, не мало стільки хибних тлумачень, як питання про мастурбацію. Як зазначають сексологи, можна тільки дивуватися тому факту, що, незважаючи на успіхи освіти, різноманітні застарілі погляди на фізіологію статевого життя, давним-давно спростовані досягненнями медичних наук, продовжують поширюватися в нашому суспільстві, причому в майже незмінній формі, тобто в тому вигляді, в якому вони були сформульовані кілька тисяч років тому. Можна, як і раніше почути, що онанізм нібито призводить до «усихання спинного мозку», «усихання хребта» або до «фізіологічного виснаження». Це збережений до нашого часу і лише трохи змінений погляд Гіппократа. Довгим виявилось життя і у висловленого кілька тисяч років тому Алкмеоном погляду, нібито онанізм може спричинити «висушення мозку» або психічні хвороби. Широке розповсюдження таких забобонів та похмилок свідчить про неуцтво, пов’язане з серйозними упущеннями в пропаганді сексуальної культури. Брак цієї культури надто часто стає причиною конфліктів і тяжких психічних травм, які призводять до неврозів і порушень нормального розвитку статевого потягу та особи в цілому; початок цих процесів звичайно припадає на підліткову стадію розвитку. Ці хибні й об’єктивно шкідливі погляди черпаються із застарілих книг, поширюються самою молоддю, батьками і навіть педагогами й працівниками охорони здоров’я.
 

Де ж тут істина і в чому вона полягає? По-перше, мастурбація— явище відносно поширене як тепер, так і в минулому. Виділяють кілька її різновидів. Основна з них— мастурбація підлітків та юнаків; на неї припадає не менше 3/4 усіх випадків мастурбації. Друга за значенням — мастурбація допубертатного періоду (тобто яка спостерігається до початку статевого дозрівання); на неї припадає 5—10% усіх випадків мастурбації. Сексологи виділяють ще кілька різновидів: заміщувальну, наслідувальну та інші, які не становлять інтересу для цього викладу. Згідно з повідомленнями різних авторів, які заслуговують на довір’я, мастурбацією в період статевого дозрівання займаються 93—96% усіх здорових хлопчиків. Згідно із спостереженнями Д. М. Ісаєва та В. Є. Кагана («Статеве виховання і психогігієна статі в дітей». Л., 1979), у практично здорових підлітків середній вік початку мастурбації становить 14,1 ±3,8 років, тривалість — близько 4—4,5 років. Характерно, що найвищий процент тих, хто займається мастурбацією, згідно зі спостереженнями Г. С. Васильченка, трапляється серед людей цілком здорових у статевому відношенні. Навпаки, серед хворих з тяжкими розладами статевої функції процент тих, хто займався в минулому мастурбацією, набагато нижчий — від 76 до 24%, причому особливо рідко вона мала місце у найбільш тяжких сексологічних хворих, порушення в яких характеризується різким переважанням органічних та змішаних (органічних і функціональних) уражень статевої функції.
 

У цілому в загальній оцінці мастурбації як явища слід повністю приєднатися до думки Г. С. Васильченка: «мастурбація — це породження біосоціальної дисгармонії, в основі якої лежить той факт, що біологічна організація статевої сфери людини внаслідок властивої їй консервативності не змінюється за ті проміжки часу, протягом яких відбуваються значні соціальні зміни, які відсувають можливість встановлення регулярних статевих стосунків на більш пізні строки. Іншими словами, мастурбація є сурогатним засобом, який дає змогу зняти чи пом'якшити прояви фізіологічного дискомфорту, породжені біологічною потребою, яка не знаходить адекватного задоволення».
 

Однак який же все-таки зв’язок між мастурбацією й порушеннями статевої функції? Адже з усього вищесказаного стає очевидним, що сама собою вона є не більше як умовно-патологічний прояв підліткового та юнацького віку. В чому ж тоді її шкідливість? Справа тут у характері ставлення дорослих до занять підлітка, юнака мастурбацією. Незалежно від того, чи «викритий» він у занятті нею, чи лише запідозрюється, психологічна обстановка стає для нього складною. Вважаючи мастурбацію винятково шкідливим заняттям (якщо вже полюції й досі вважаються такими шкідливими, то що ж тоді казати про мастурбацію), дорослі, прагнучі припинити його, вдаються найчастіше до тактики залякування. Залякують нібито жахливими її наслідками (психічні хвороби, паралічі, судоми, сліпота, «висихання мозку» тощо); гормональні порушення, імпотенція та венеричні хвороби, які включаються до числа «наслідків», на цьому фоні видаються досить щасливим її закінченням. Залякують і загрозою фізичної розправи, і обіцянкою розповісти друзям та знайомим, і відмовою виконати якісь прохання та ін. Крім цього, поширеним методом «боротьби» з мастурбацією є і переконування підлітка в аморальності цього заняття. Водночас, як показують спостереження сексологів, усі ці методи абсолютно неефективні. До того ж вони надзвичайно шкідливі, бо призводять до розвитку затяжної конфліктної ситуації і формування в її умовах хронічних невротичних станів, що зауважують практично всі спеціалісти.
 

Через неправильне статеве виховання і залякування кожний акт мастурбації, від якої підлітки, незважаючи на страх, не можуть утриматися, перетворюється на важку психічну травму. Після кожного такого акту підлітків довго мучать докори сумління, вони вважають себе зіпсованими, дегенератами, негідними жити на світі, гіршими, ніж ті, хто нібито не займається онанізмом. Усе це веде до створення комплексу неповноцінності, який нерідко, зміцнюючись, є причиною непристосованості людини до родинного й суспільного життя. В результаті може розвиватися стан психічної депресії. Інший шлях розвитку психічних порушень — спричинене переконанням про шкідливість мастурбації, прагнення до постійного самокопання, до аналізу найменших відхилень у самопочутті, загальному стані. Природно, найменша випадкова зміна розцінюється як незаперечне свідчення початку тяжких наслідків мастурбації і тяжко переживається. Так розвиваються так звані іпохондричні неврози. Описання всього цього можна було б ще продовжити, проте й так зрозуміло, якого характеру порушень психіки підлітка, юнака треба сподіватися, коли дорослі неправильно розуміють феномен мастурбації.
 

На фоні цих порушень психіки будь-яка невдача в статевому контакті сприймається як наслідок занять мастурбацією, як переконливе підтвердження всього того, що цей чоловік чув від когось чи вичитав з книг. Наступного разу він цю невдачу вже очікує, одночасно дуже її боючись і разом з тим порівняно спокійно оцінюючи саму імовірність її настання. Все це значно збільшує можливість повторної невдачі. Саме так і розвивається статева слабкість. Щоб підтвердити справедливість вищесказаного, наведемо коротке спостереження.
 

По допомогу звернувся сільський житель 30 років. Він розповів, що з 12 років займався мастурбацією. Коли йому виповнився 21 рік, він випадково прочитав брошуру, де розповідалося про її жахливі наслідки. Займатися нею він не припинив, але помітив, що ерекція стала слабшою. Через рік зробив спробу до статевих зносин, але з того нічого не вийшло через недостатню ерекцію. З цього моменту він почав вважати себе хворим і лікуватися. Сільський фельдшер, до якого він звернувся, виписав якісь вітаміни, а коли вони, природно, не допомогли, заявив, що справа безнадійна, оскільки пацієнт «сексуально виснажений». Знахар, до якого він звернувся після цього, теж не допоміг, проте доповнив інформацію, яку раніше дав фельдшер, поясненням, що постійні заняття онанізмом виснажили статеву потенцію пацієнта і поновити її вже не вдасться. Після цього ерекцій, крім ранкових, двічі на тиждень, взагалі не було. На цей час у пацієнта була наречена, але він сам порвав з нею, бо вважав себе нездатним до статевого життя. Він утратив інтерес до життя, перебував у пригніченому стані, періодично думав про самогубство, уникав будь-якої можливості зближення з жінкою, боючись «оскандалитися».
 

Після обстеження в клініці цьому чоловікові були призначені заспокоюючі ліки, проведена психотерапія. Психічний його стан значно поліпшився, через кілька місяців після виписки він одружився і цілком задоволений тим, як склалося його подружнє життя.
 

Можна було б навести приклади того, як аналогічний анамнез (тобто «історія життя», «історія хвороби») призводить і до такого порушення, як передчасна еякуляція, що також практично унеможливлює статеве життя і досить тяжко пригнічує людину психічно.
 

З вищесказаного ясно, що найважливішим моментом профілактики психогенної імпотенції є правильне ставлення дорослих до мастурбації. Перш за все вони мають чітко уяснити, що неправильне ставлення до неї може зашкодити підліткові, юнакові більше, ніж сама мастурбація. Хочуть чи не хочуть батьки, педагоги погоджуватися з сучасними науковими поглядами на мастурбацію, їм доведеться зробити це, оскільки сучасним поглядам вони можуть протиставити лише вигадки, некритично сприйняті хибні думки та забобони. Правильна тактика полягає у виробленні та наполегливій реалізації прагнення відволікати підлітка, юнака від занять мастурбацією переключенням його енергії, що не знаходить виходу, на якісь корисні для нього заняття. Це можуть бути і спорт, і туризм, й інше. Важливо при цьому, щоб заняття було, по можливості, не тільки цікавим, а й вимагало затрати фізичної енергії. Ні в якому разі не можна обмежувати контакти з представницями жіночої статі, бо це потрібно для психологічної розрядки; а фізіологічна розрядка суттєвою мірою може досягатися за рахунок механізму полюцій. Не треба «викривати» підлітка, юнака в заняттях мастурбацією, переконувати в її «ганебності», «аморальності» тощо. Не слід взагалі давати зрозуміти, що ви щось помітили. Просто потрібно правильніше організувати діяльність підлітка, юнака. Лише в разі мастурбації до початку статевого дозрівання слід звернутися по медичну допомогу. Проте й при цьому треба чітко усвідомлювати, що сама собою мастурбація є не причиною, а наслідком якихось уже існуючих до неї порушень. Аналогічна справа і з нав’язливими її формами, які іноді трапляються в підлітків і також потребують уваги лікаря.
 

Дорослі, як правило, дуже насторожені щодо будь-яких сексуальних проявів у підростаючого покоління. В основі цієї настороженості лежить, природно, бажання добра, яке не завжди, проте, правильно розуміється. Лихо в тому, що, як справедливо зазначають Д. М. Ісаєв і В. Є. Каган («Статеве виховання і психогігієна статі в дітей». Л., 1979), «справжнє ставлення багатьох дорослих до сексуальності являє собою суміш святенництва й необізнаності в питаннях статі... При цьому звичайно дорослий не тільки переконаний у своєму праві на сексуальність та в її дозволеності, а й засуджує будь-які прояви сексуальності в інших, особливо у молоді... Часто перебільшена думка багатьох дорослих про розбещеність підлітків, в основі якої лежить то святенництво і пов’язаний з ним страх за власних дітей («незіпсованих» на відміну від інших однолітків), то віковий бар’єр взаєморозуміння, то вражаючі батьків чутки про ранні вагітності чи статеві злочини, може істотно перешкоджати правильному процесу формування адекватного ставлення молоді до осіб протилежної статі. Неповага, образливі підозри, надміру відверті й натуралістичні відомості, висловлювані дорослими на адресу об’єкта симпатії підлітка, навіть якщо вони викликають у нього різкий протест і нібито заперечуються ним, можуть позначатися на його подальшому житті й значно ускладнювати стосунки з людьми... У багатьох батьків виникає домінуюча тенденція убезпечити дитину від всілякої інформації, пов’язаної зі статтю, яка спонукає встановлювати найсуворішу цензуру в читанні, знайомстві з мистецтвом...». Зрозуміло, що нічого, крім шкоди, такі дії принести не можуть.
 

Ми вже говорили про неправильну поведінку дорослих щодо мастурбації. Не менш помилковим є і їхнє прагнення припинити можливі контакти свого сина з представницями жіночої статі. Характерною психологічною рисою жінок є те, що в цілому вони більше, ніж чоловіки, критичні щодо інших людей. Найяскравіше ця їхня риса виявляється стосовно представниць своєї статі й особливо, як правило, стосовно об’єкта симпатій свого сина, тим більше, якщо його в сім’ї вважають ще недостатньо дорослим для виникнення таких симпатій.
 

На жаль, виховання хлопчиків іноді складається так, що їм доводиться чути про жіночу стать більше поганого, ніж хорошого. Справді, найбільше місця серед відомостей, що їх дістають підлітки, юнаки в сфері статевих відносин, займає інформація про можливість зараження венеричною хворобою, про можливість зовсім несподіваної й небажаної вагітності, яка може завдати їм чимало клопоту та ускладнень, тощо.
 

Переглядів: 74 | Додав: psychologia | Теги: Мастурбація серед підлітків, онанізм, мастурбація, іпсація | Рейтинг: 0.0/0