close

Процес запліднення

Злиття сперматозоїда з яйцеклітиною називають заплідненням. Воно стає можливим завдяки статевому акту. Необхідною умовою здійснення його є ерекція статевого члена. Вона має умовно-рефлекторну природу й розвивається в певній ситуації внаслідок впливу на чоловіка так званих сексуальних стимулів — певних особливостей зовнішності й поведінки жінки. Слід мати на увазі, що ерекція може виникати і поза цією ситуацією: наприклад, коли переповнений сечовий міхур (при цьому, внаслідок механічного подразнення нервових закінчень в основі статевого члена, відбувається підвищення активності центру ерекції, розміщеного в спинному мозку). Це так звана ранкова ерекція в чоловіків. Аналогічна їй за механізмом ерекція перед сечовипусканням у немовлят.
 

Збільшення об'єму статевого члена, і особливо головки, що буває під час ерекції, потрібне не лише для введення його в статеві шляхи жінки, а й для посилення подразнення нервових закінчень, що містяться в головці. Нервові імпульси при цьому надходять до нервових центрів, розміщених у поперековому і крижовому відділах спинного мозку. Коли збудження цих центрів внаслідок надходження великої кількості імпульсів перевищить певну величину (вона називається порогом збудження), відбувається наступна реакція статевої системи — викидання, виверження сперми, що називають еякуляцією.
 

Еякуляція складає і вся з кількох послідовних етапів. Спершу відбувається виведення секрету передміхурової залози, потім скорочення сім’явиносних проток і виведення ще не рухливих сперматозоїдів з ампул протоку ту частину сечівника, що оточена передміхуровою залозою, а згодом виділяється і секрет сім'яних міхурців. Усе це перемішується і за рахунок мимовільних скорочень сечівника й м'язів таза під певним тиском викидається (вивергається) через зовнішній отвір сечівника, який відкривається на головці статевого члена. Під час цього процесу спершу відчувається неминучість настання еякуляції, потім специфічне приємне відчуття, що називають оргазмом. Оргазм є підсиленням усіх тих дій, що призводять до еякуляції, і виникає внаслідок подразнення особливих скупчень нервових закінчень, які дістали назву сім'яних горбиків і розміщені в місці виведення сперматозоїдів із сім’явиносних проток у сечівник. Останнім відчуттям є відчуття об’єму виштовхуваної сперми
 

Об'єм сперми, що викидається під час еякуляції, дорівнює 2—8 мл (у середньому 3,5 мл при коливаннях від 1 до 15 мл). Вона має лужну реакцію, сприятливу для сперматозоїдів, і містить, як уже говорилося вище, багато речовин, потрібних для життєдіяльності сперматозоїдів і які є для них джерелом енергії у процесі руху їх назустріч яйцеклітині. Хоч від об’єму всієї сперми, що викидається, сперматозоїди становлять лише невелику частину, кількість їх у ній дуже велика — 300—600 млн. Це цілком виправдано біологічно: з величезної кількості сперматозоїдів тільки декілька успішно долають перешкоди, що трапляються на їхньому шляху до яйцеклітини: витримують кисле середовище піхви, несприятливе для них, чітко зберігають правильний напрям руху, уникають фагоцитів, що поглинають безліч слабкіших сперматозоїдів. А з цієї невеликої кількості найбільш активних сперматозоїдів лише один, найактивніший, і здійснює запліднення.
 

Процес запліднення відбувається в одній з маточних труб: сперматозоїди, що вилилися в задню стінку матки, долають послідовно канал шийки матки, порожнину матки і проникають у маточні труби. Тут вони зустрічаються із зрілою яйцеклітиною. Спершу сперматозоїди, що досягли яйцеклітини, не можуть проникнути крізь її оболонку. Протягом кількох годин, намагаючись зробити це, вони биттям своїх джгутиків примушують її обертатися навколо своєї осі (до 4 обертів на хвилину), а особливий фермент, що його вони виділяють, поступово розчинює оболонку яйцеклітини, і сперматозоїди проникають всередину неї. Проте безпосередньо в процесі запліднення, тобто злиття сперматозоїда і яйцеклітини, під час якого відбувається об’єднання материнського і батьківського набору хромосом, бере участь лише один сперматозоїд. Водночас, як зрозуміло з вищесказаного, інші сперматозоїди допомагають йому проникнути через оболонку яйцеклітини. Очевидно, цим і слід пояснювати ті випадки чоловічого безпліддя, які пов’язані зі зниженою кількістю сперматозоїдів у викидуваній спермі, хоч і в цих випадках загальна кількість сперматозоїдів, що виділяються, зовсім немала — 50—100 млн. Установлення цього механізму запліднення остаточно вирішило суперечку з питання про те, один чи кілька сперматозоїдів беруть участь у процесі запліднення.
 

Запасу енергії сперматозоїдам у середньому вистачає на 12—24 години активних рухів. Проте в порожнині матки і в маточних трубах вони можуть зберігати життєздатність до двох діб. На це слід зважати тоді, коли подружжя запобігає вагітності з урахуванням тривалості менструального циклу.
 

Практичне акушерство  - http://obstetrics.ucoz.org

Переглядів: 130 | Додав: psychologia | Теги: Процес запліднення, Злиття сперматозоїда з яйцеклітиною | Рейтинг: 0.0/0