close

Психологічні особливості чоловічої статі

Психологічні особливості чоловічої статі, нехай ще й у нерозвиненій формі, виявляються вже в ранньому віці. В міру розвитку дитини, підлітка, юнака вони стають дедалі чіткішими й характернішими. У кожному конкретному випадку виховання може сприяти виявленню і розвитку їх або навпаки, згладжувати; при цьому індивідуальна стійкість проти такого згладжуючого впливу різна: одні хлопчики, підлітки, юнаки всупереч будь-яким впливам оточення демонструють типові для чоловічої статі риси, а інші піддаються цим впливам, і поведінка їх стає менш контрастною порівняно з поведінкою їхніх ровесниць. Слід ураховувати також і відносний характер статевих психологічних особливостей: загальнолюдські риси, якості, властивості ширші й повністю перекривають специфічно статеві особливості; тому можна говорити лише про переважання якихось з них у представників чоловічої або жіночої статі, причому це переважання передбачає, по-перше, більшу частоту якої-небудь властивості в представників певної статі і, по-друге, більшу вираженість її за наявності такої властивості у представників обох статей.
 

Хлопчики розвиваються як фізично, так і психологічно трохи повільнішими темпами, ніж дівчатка. Відомо, що говорити вони починають десь на 2—4 місяці пізніше за дівчаток, пізніше в них виробляються й численні поняття, пов’язані зі взаєминами між людьми; на початок навчання В школі вони, здебільшого, приходять менш підготовленими, ніж дівчатка. У хлопчиків повільніше й важче виробляються такі якості, як відповідальність, сумлінність, ретельність; навіть коли виховання правильне, виробити у представників чоловічої статі ці якості в середньому важче.
 

Характерно, що дівчата, наприклад, почувають себе в поводженні з юнаками вільніше, ніж юнаки з дівчатами. У будь-якому віці представники жіночої статі більш схильні, визначаючи свою позицію, звертатися до авторитетів, у разі якихось труднощів, схильніші додержувати встановлених норм поведінки. Дівчаток у школі легше змусити виконувати будь-які доручення. Очевидно, тому педагоги (переважно жінки) охочіше дають доручення дівчаткам і недооцінюють можливостей хлопчиків у виконанні таких доручень. І нерідко цілком дивною і несподіваною виглядає для них здатність хлопчиків серйозно поставитися до діла, виявити активність і самостійність; характерно, що ці якості часто виявляються саме в позашкільних справах — наприклад, у поході, куди вирушає клас. Саме тут виявляється, що хлопчики можуть бути і серйозними, і діловими, й активними, і в певній ситуації явно продуктивнішими за дівчаток. Частково це пов’язане з тим, що сама шкільна діяльність за своїм характером ближча до діяльності звичної вдома дівчаткам, ніж хлопчикам, і з тим, що хлопчики завжди схильні до справ більш несподіваних і таких, що виходять за межі звичних, які дівчаток, навпаки, нерідко насторожують.
 

Якщо юнаки в спілкуванні орієнтуються переважно на ровесниць, то дівчата — значна частина їх — на старших представників чоловічої статі (студенти, військовослужбовці та ін.). Як зазначає І. С. Кон («Психологія юнацької дружби». М., 1973), на запитання: «Товаришеві якого віку ви б віддали перевагу?» — юнаки віддають перевагу ровеснику (до 80 % відповідей), рідше — старшому (до 20%) і дуже рідко — молодшому. У дівчат на першому місці теж виявилися ровесниці (до 50—60 %), але вони дуже часто віддають перевагу старшим (до 40—50 %) і не обирають нікого молодшого за себе. Водночас саме особи жіночої статі схильні до опікунської діяльності, вони охочіше наставляють, опіковуються молодшими дітьми, доглядають їх тощо.
 

Інтереси й нахили представників чоловічої статі часто спрямовані на порівняно віддалені предмети ьявиїца, часом далекі від того, що могло б входити в прямі обов’язки хлопчика, підлітка, юнака. Звідси більш виражена в чоловічої статі схильність відволікатися сторонніми справами, займатися не тим, що безпосередньо вимагається. Якщо в центрі уваги дівчинки, починаючи з раннього віку, перебуває людина і сфера її безпосереднього буття — стосунки між людьми, навколишні речі, то увагу хлопчиків значно більше привертають віддалені предмети і явища. З цим пов’язані кращі знання дівчаток про себе, їхня більша увага до своєї зовнішності й до особливостей зовнішності та поведінки людей, що їх оточують, більший інтерес до внутрішнього світу, більша чуйність до почуттів і переживань людини. Не випадково дівчатка в 3—4 рази частіше, ніж хлопчики, ведуть щоденник.
 

Відмінності в інтересах і нахилах зумовлюють деякі важливі переваги чоловічої статі — більшу широту мислення, значно ширший кругозір, кращу здатність зіставляти віддалені предмети і явища, більшу об’єктивність узагальнення й водночас вади — меншу побутову пристосованість, гірше розуміння необхідного порівняно з розумінням можливого.
 

Помітні відмінності в сприйнятті часу й простору. Представників жіночої статі більше приваблює те, що розміщене безпосередньо навколо людини — домівка, обстановка, люди, з якими доводиться спілкуватися, тобто все безпосередньо взаємопов’язане; тим часом представників чоловічої статі, незалежно від безпосередньої необхідності, від повсякденних справ, часто цікавлять предмети і явища віддалені, ніяк не пов’язані між собою. Увага представників жіночої статі не настільки обширна, зате в межах того, що сприймається, вони все відтворюють у свідомості значно старанніше й детальніше. Тому в незнайомій обстановці (нова місцевість, новий маршрут руху тощо) хлопчики, підлітки, юнаки поводяться впевненіше, ніж їхні ровесниці. Якщо ви хочете дізнатися, як пройти або проїхати куди- небудь, де міститься той чи інший об’єкт тощо, спитайте в хлопчиків: їхні пояснення завжди докладніші, а нерідко й чіткіші, ніж пояснення дорослих.
 

Проте особи жіночої статі часто відчувають себе впевненіше й виявляють більшу активність у ситуаціях, пов’язаних зі спілкуванням. А коли об’єкт, місцевість, предмет у цілому достатньо відомий і хлопчикам, і дівчаткам, то дівчатка краще його знають. Не випадково вони в середньому краще пишуть перекази і твори: у них більше зв’язності й описовості, більше уваги до деталей, хоч і не більше фантазії. У сприйманні самого перебігу часу жіноча стать поступається чоловічій, що, правда, не завжди помітно в зв’язку з більш відповідальним, здебільшого, ставленням їх до своїх обов’язків.
 

Характерна більша ризикованість, «розгонистість» поведінки, більша рухливість і непосидючість хлопчиків, підлітків, юнаків порівняно з їхніми ровесницями. Щоправда, нерідко це мирно співіснує з більшою інертністю деякої частини представників чоловічої статі в побуті, у родинних справах, Мабуть, це пов’язано з особливостями виховання й ставлення до цих справ. Як справедливо зазначається в книжці «Ми — чоловіки» (М., 1977), «на відміну від жінок, усе життя яких заповнене постійною копіткою працею, чоловікам завжди було властиво різко змінювати надактивну діяльність на пасивне проводження часу, небезпека якого особливо велика в наші дні». Зауважимо, проте, що чимало жінок і раді були б відпочити, та нема коли, а чоловіки можуть собі дозволити такий відпочинок.
 

Усі ці особливості психології хлопчиків, підлітків, юнаків у різних ситуаціях визначають істотні відмінності в іхній 
поведінці у порівнянні з ровесницями. Особливо яскраво менша зрілість хлопчиків виявляється в молодших класах. Вони більше відволікаються від уроків, їхні думки часто блукають далеко від того, чим вони мають займатися. Якщо від дівчаток доводиться вимагати, щоб вони робили уроки, то хлопчиків доводиться примушувати їх робити. Дівчатка в середньому акуратніші, старанніші, сумлінніші, ретельніші. Навіть якщо взагалі хлопчик міркує не гірше, а краще за дівчинку, примусити його думати саме на уроці важче, ніж дівчинку. Непосидючість хлопчиків, їхня менша спроможність переносити статичне навантаження виявляється в тому, що вони частіше порушують дисципліну на уроці, галасливіші на перерві. Менша увага до себе та повсякденних занять виявляється в тому, що хлопчика набагато важче привчити підтримувати порядок на своєму робочому місці, прийшовши з вулиці, акуратно складати одяг і ставити взуття. Хлопчики значно менше, ніж дівчатка, звертають увагу на свій одяг, крім лише тих випадків, коли особливості пропонованої одежі якось порушують їхнє уявлення про те, як має одягатися хлопчик (на відміну від дівчинки),— тут може бути сильний протест, а те, що одяг брудний чи рваний, їх цікавить і зачіпає менше, ніж дівчаток.

 

Психологічні відмінності хлопчиків і дівчаток часто простежуються як причини неуспішності. Як зазначає академік АПН СРСР Ю. К. Бабанський («Оптимізація процесу навчання», М., 1977), серед причин неуспішності у дівчаток в усіх класах великий процент займає слабке здоров’я (тобто причина об’єктивна й поважна), тоді як неуспішність, пов’язана з прогалинами в навичках навчальної праці, з негативним ставленням до навчання, з низьким рівнем вихованості, у хлопчиків спостерігається частіше, ніж у дівчаток, причому в будь-якому віці. У цілому комплекс негативного ставлення до навчання, неорганізованості, безсистемності й недисциплінованості буває причиною неуспішності в хлопчиків приблизно вдвічі частіше, ніж у дівчаток. Не випадково також, що в середньому (в багатьох країнах) серед невстигаючих школярів значно переважають хлопчики (до 4/5).
 

При цьому в початкових класах основною складністю навчання хлопчиків є саме незріле ставлення їх до навчання вони не відчувають відповідальності, мало переживають або ж не переживають взагалі з приводу поганих оцінок та незадоволення вчителів і батьків, забувають, що їм задано, або не надають цьому значення, і батькам доводиться за них дізнаватися про домашні завдання. По суті справи, хлопчики тут виявляють себе як діти більш молодшого віку. Адже відомо, якою б розумною і здібною не була маленька дитина, багато від неї вимагати не можна просто через її вікову незрілість, і фактично в І—III класах за однією й тією самою партою сидять діти різного віку: в середньому хлопчики молодші за дівчаток на рік-півроку, хоча це різниця і не в календарному віці.
 

Водночас у хлопчиків немає і належних навичок праці, а також не розвинуті якості, потрібні для успішного її виконання: посидючість, наполегливість, терпіння, старанність, акуратність. Будь-який вид психічної діяльності важкий для них, якщо він потребує свідомого вияву активності, зусилля над собою. Цікаво разом з тим, що кожний свій успіх вони більше, ніж дівчатка, схильні переоцінювати: якщо щось виходить, вони заявляють, що це легко й просто, а те, що не виходить, здається їм занадто важким і складним: у цьому виявляється недостатня критичність їх. У хлопчиків частіше, ніж у дівчаток, спостерігаються перепади у настрої — від надмірної впевненості в собі до втрати цієї впевненості, хоча в цілому порівняно з дівчатками вони схильні переоцінювати себе. У разі неправильного виховання це може поєднуватися і з почуттям переваги щодо дівчаток: таке почуття характерне саме для найменш зрілих представників чоловічої статі, тих, хто сам далекий від норм поведінки своєї статі.
 

У підлітковому віці відставання у розвитку навичок праці ще зберігається, але багато хто з таких хлопчиків «вирівнюється» за рахунок більш зрілого ставлення до навчання, і успішність їх поліпшується, тим більше, ідо багатьом раніше не вистачало саме свідомого ставлення до навчання, оскільки хороші здібності у них є.  

Основною причиною неуспішності частини підлітків є вироблене негативне ставлення до навчання — не просто негативна реакція на ті чи інші навчальні ситуації, як у молодших школярів, а саме активне негативне ставлення: в їхній свідомості процес навчання не пов’язаний ні з чим приємним, ніяких можливостей самоствердження в навчальній діяльності вони не знаходять, інтерес до знань у них не прокинувся — саме такі школярі і є найбільш «важкими». Як зазначає Ю. К Бабакський, «у підлітковому віці в хлопчиків різко зростає порівняно з дівчатками вплив комплексу вад виховного характеру, і хоч прогалини в розвитку мислення в хлопчиків у цей момент лишаються, проте вони відступають дещо на другий план порівняно з порушеннями дисципліни, негативним ставленням до навчання, неорганізованістю тощо, які більше впадають в очі учителя».

У цьому ж віці починає чітко виявлятися відмінність у характері мікросередовища: у дівчаток воно значно сприятливіше — це більш тісне й безпосереднє спілкування з матір’ю, значно спокійніші мікрогрупи в дворі тощо. Дівчатка за характером своїх інтересів і нахилів більше прив’язані до дому, менше віддаляються від нього (і фізично, і психологічно). Основною причиною порушення поведінки у дівчаток є неблагополуччя саме з родині; а коли родина цілком благополучна, то у вихованні дівчинки менш імовірні які-небудь упущення, ніж у вихованні хлопчика. Слід пам’ятати також, що, внаслідок неоднакового початку статевого дозрівання, зумовлене ним погіршення успішності у хлопчиків і дівчаток припадає на різні класи: у дівчаток на IV—V класи, у хлопчиків — на важчий VI клас; це додаткова причина складностей, пов’язаних з навчанням хлопчиків.
 

В юнацькому віці ті школярі, які не знайшли можливостей для самоствердження, не просто негативно ставляться до школи, у них уже склалося власне активне життя поза школою, продовжують формуватися інтереси, нахили, їх приваблює діяльність, що далека, а іноді й чужа шкільним інтересам. На таке життя їх штовхає не тільки негативне ставлення до навчання, до школи, а й те, що життя поза школою не потребує систематичних зусиль, наполегливої праці; воно має більш імпульсивний і менш систематизований характер, а в протиставленні зі шкільною діяльністю — і характер розваги. Цей стереотип закріплюється тим більшою мірою, що нерідко низький статус в школі, в класі, поєднується з високим статусом у позашкільній, стихійній групі.
 

У навчальній діяльності повною мірою виявляється відмінність в інтересах і нахилах представників чоловічої й жіночої статі. У цілому коло інтересів хлопчиків ширше, ніж у дівчаток. Хлопчики переважають у знанні чогось особливого, рідкісного, спеціального, але поступаються дівчаткам у знанні предметів і явищ простіших і поширеніших. Словниковий запас у хлопчиків звичайно ширший, особливо за рахунок більш віддалених предметів і більш загальних понять. У мові хлопчиків переважають слова, що передають дію, тоді як дівчатка (і жінки в цілому) схильніші до предметно-оцінної мови. Серед тих, хто добре встигає з математики, більше хлопчиків, ніж дівчаток. Серед тих, хто добре встигає з літератури та іноземних мов,— дівчатка. Очевидно, сам характер предметів гуманітарного плану більше відповідає нахилам і характеру мислення дівчаток, тоді як чіткий, схематичний і абстрактний характер предметів фізико-математичного циклу — нахилам і характеру мислення хлопчиків. У вільний час хлопчики схильні займатися спортом, рухливими іграми, тоді як дівчатка — читанням, заняттям музикою тощо. Збирати колекції в цілому хлопчики схильні більше, ніж дівчатка, проте успішність цього заняття може бути практично однаковою: дівчаток виручає більша акуратність, хлопчиків — краща сил стематичність. 
 

У ставленні хлопчиків та дівчаток до товаришів і вчителів істотних відмінностей немає. У молодших класах як для тих, так і для інших найбільший авторитет — учитель. У підлітковому віці дедалі більшого значення набуває думка товаришів, виутрікласні стосунки. При цьому дівчатка схильніші до критичних висловлювань на адресу вчителів і товаришів, до скарг на що-небудь, проте це має швидше характер одиничної реакції на якусь конкретну подію, рідка узагальнюється і в цілому не відображає негативного ставлення до загальношкільних і внутрікласних справ. Навпаки, хлопчики не так схильні до оцінки якихось подій, і їхні висловлювання супроводяться менш емоційною реакцією. Проте іноді саме в хлопчиків може складатися досить стійка система негативного ставлення до школи. У старших класах ці відмінності ще більше посилюються.
 

Істотним недоліком школярів обох статей є невміння організувати спільну діяльність. Частково це пов’язано з індиферентним у розумінні статевої приналежності школярів характером навчально-виховного процесу, що, безсумнівно, позначається на якості і навчання, і виховання. Мабуть, слід повніше використовувати можливості позакласної роботи для виховання навичок спільної діяльності школярів обох статей. Другою причиною невміння школярів обох статей організувати спільну діяльність є насторожене їх ставлення один до одного, здебільшого, з ініціативи дорослих. Коли ж на зміну настороженості, а в певний період і деякому відчуженню між хлопчиками й дівчатками приходить дедалі зростаючий взаємний інтерес, їхня взаємна активність не знаходить правильних шляхів, оскільки до цього зростання взаємного інтересу вони не підготовлені попереднім вихованням. Внаслідок цього чимало юнаків та дівчат увіходять у доросле життя з досить невиразними уявленнями про характер суспільно корисного розподілу обов’язків між чоловіками й жінками, з невмінням організувати спільну діяльність із представниками іншої статі, зазнають великих труднощів у спілкуванні з ними. 
 

Загалом, виховання хлопчиків — значно складніше завдання для вчителів, і не лише тому, що в учительському колективі абсолютну більшість становлять жінки, а й у зв’язку з зазначеними вище психологічними особливостями чоловічої статі. Слід зауважити, що з вихованням представників чоловічої статі школа нині справляється гірше, ніж з вихованням жіночої. Не випадково хлопчики, підлітки, юнаки в середньому поступаються своїм ровесницям в успішності, серед них більшою мірою поширені шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю, нецензурна лайка), вони частіше вчиняють правопорушення. Тому знання психологічних статевих особливостей і врахування їх у практичній діяльності потрібні кожному, хто зацікавлений у повноцінному вихованні підростаючого покоління. І труднощі, пов’язане вихованням школярів чоловічої статі, ніяк не можуть виправдати наявні тут недоліки.

Переглядів: 89 | Додав: psychologia | Теги: Психологічні особливості хлопчиків, особливості психології хлопчиків | Рейтинг: 0.0/0