close

Статеве дозрівання

Статеве дозрівання — це процес (а вірніше, комплекс процесів), результатом якого є статева зрілість. Якщо розуміти її суто фізіологічно, то людина досягає її протягом підліткового віку (11—15 років). Та якщо розуміти статеву зрілість ширше, що значно правильніше, оскільки людина — істота соціальна, то вона досягає статевої зрілості лише по завершенні юнацького віку (тобто після 16—19 років).
 

Статева зрілість — здатність чоловіка не тільки зачати дитину, а й забезпечити найкращі умови для виношування, догляду дитини матір’ю, для фізичного й духовного розвитку.
 

Водночас саме підлітковий вік звичайно розцінюють як період дозрівання, інакше — пубертатний період. Річ у тому, що саме в підлітковому віці організм інтенсивно перебудовується на новий рівень його життєдіяльності, пов’язаний з можливістю здійснювати функцію продовження роду.
 

У юнацькому ж віці головним чином лише вдосконалюються й закріплюються ті зміни, які в основному завершилися в підлітковому віці, а також відбувається інтенсивне духовне дозрівання людини.
 

Протягом перших 9—10 років життя організм дитини розвивається відносно рівномірно. Тільки в 6—7 років у хлопчиків спостерігається невелике, так зване препубертатне, збільшення яєчок. Після 10—11 років починаються процеси, які становлять суть статевого дозрівання і приводять до статевої зрілості.
 

До цих процесів належать, по-перше, зміни пропорцій тіла з наближенням їх до типових для чоловічої статі, по- друге, поява й розвиток вторинних статевих ознак, по-третє, перебудова діяльності різноманітних органів і систем організму — дихальної, серцево-судинної, травної, змінюється при цьому й стан центральної нервової системи, а також залоз внутрішньої секреції, але саме ці зміни й лежать в основі всіх інших процесів.
 

Як ми уже розповідали в розділі про фізичний розвиток, типово чоловічі пропорції тіла формуються в результаті нерівномірного росту й розвитку окремих частин тіла, Для чоловічої фігури характерні широкі плечі й спина; таз значно вужчий, ніж плечі; порівняно довгі кінцівки; центр ваги тіла у чоловіка міститься вище пояса, тоді як у жінок — нижче. М’язова тканина в чоловічому організмі розвинена значно краще, ніж жирова; у зв’язку з цим у чоловіків звичайно добре виражений рельєф м’язів.
 

До вторинних статевих ознак належать характер оволосіння тіла, тобто особливості росту волосся на лобку, під пахвами й на обличчі; форма гортані; тембр голосу. Типові для чоловічої статі пропорції тіла також можуть розглядатися як вторинні статеві ознаки. Крім того, зміни, яких зазнають у підлітковому і юнацькому віці первинні статеві ознаки, також характеризують наростання дедалі типовіших для чоловічої статі властивостей, рис і якостей.
 

У процесі статевого дозрівання спершу збільшуються яєчка (в 10—11 років); у наступні 3—4 роки яєчка інтенсивно ростуть і дозрівають, збільшується кількість вироблюваного ними чоловічого статевого гормону тестостерону.
 

Наступною виразною ознакою статевого дозрівання є лобкове оволосіння, яке розпочинається приблизно з 13 років. Потім, десь через рік, починається оволосіння під пахвами, а з 16—17 років посилюється ріст волосся на обличчі. Оволосіння пов’язане з перетворенням під впливом дедалі більшої кількості тестостерону пушкового волосся, що покриває тіло, на так зване довге. Різні строки початку оволосіння і різна тривалість цього процесу до повного завершення його пов’язані з неоднаковою чутливістю волосся різних ділянок тіла до чоловічого статевого гормону, неоднакова й індивідуальна чутливість до нього волосся у різних людей. Саме цим пояснюється значно більша відмінність у розвитку волосся на обличчі (вуса, борода, бакенбарди) порівняно з розвитком їх на волосистій частині голови. Для розвитку волосся важливе значення має і посилене виділення наднирковими залозами в період статевого дозрівання гормонів, подібних своїми властивостями до тестостерону і названих у зв’язку з цим андрогенами.
 

Лобкове оволосіння інтенсивно відбувається приблизно протягом чотирьох років (13—17 років), проте повного розвитку воно досягає лише на 25 рік. Чоловічий тип лобкового оволосіння характеризується лінією волосся, яке піднімається вгору клиноподібно.
 

Водночас приблизно в кожного шостого чоловіка характер лобкового оволосіння наближається до жіночого, відзначається рівною горизонтальною лінією, так що поверхня, покрита волоссям, має форму не клина, що звужується догори, а трикутника. Пахове оволосіння найбільш інтенсивно відбувається приблизно протягом трьох років (14—17 років) й остаточного розвитку досягає раніше, ніж лобкове. У процесі оволосіння обличчя волосся спершу з’являється над верхньою губою, а потім на підборідді. Остаточне оволосіння обличчя відбувається приблизно до 25 років, проте може розвиватися і в наступні роки. Найпізніше розвивається оволосіння тіла — грудей, частково спини.
 

Із впливом андрогенів надниркових залоз на статеве дозрівання в цілому і на ріст волосся зокрема пов’язані деякі індивідуальні особливості цих процесів. Помітили, що в підлітків з посиленою в цьому періоді функцією кори надниркових залоз статеве дозрівання починається раніше, проходить більш інтенсивно і закінчується раніше. Це позначається й на особливостях їхньої поведінки: вони раніше засвоюють манери дорослих, нерідко виявляють посилений інтерес до жіночої статі тощо.
 

У процесі статевого дозрівання в хлопчиків збільшується й змінюється форма гортані. Найбільших змін зазнає основний з хрящів, що її утворюють,— щитовидний. Він утворює характерний гортанний виступ («адамове яблуко») пластинки його сходяться не під тупим кутом, як у дівчаток, а під гострим.
 

Внаслідок збільшення об’єму гортані й подовження зв’язок відбувається пониження голосу — приблизно на одну октаву порівняно з попереднім періодом. При цьому змінюється також тембр голосу та інші його якості, причому зміни бувають як у кращий бік, так і в гірший. Тому за якостями голосу хлопчика в дитинстві значно важче судити про його якість у зрілому віці, ніж у дівчинки. При змінах (мутації) голосу має значення не тільки збільшення об’єму гортані й подовження зв’язок, але, мабуть, і перебудова їхніх функцій, пов’язана з індивідуальними особливостями чутливості їх до гормонів. Не випадково в ході мутації голосу підліток може говорити то басом, то фальцетом і т. д.; голос його раз по раз «зривається». Це явно пов’язано з функціональною перебудовою всього апарату голосоутворення. У процесі статевого дозрівання в хлопчиків остаточно закріплюється чоловічий тип дихання — черевний, на відміну від жіночого типу — грудного.
 

У період статевого дозрівання в хлопчиків змінюються й молочні залози. Спершу, приблизно в 10—11 років (тобто тоді ж, коли спостерігається і збільшення яєчок) відбувається безболісне або майже безболісне збільшення тканини залози безпосередньо під ареолою — пігментованим кружком шкіри навколо соска. До цього спричинюється те, що гіпофіз більше виділяє особливого гормону (він називається фолітропін), який діє стимулююче як на розвиток яєчок, так і на розвиток молочних залоз. Для остаточного розвитку молочних залоз потрібний спільний вплив фолітропіну та жіночих статевих гормонів. Оскільки в чоловічому організмі жіночих статевих гормонів мало, а багато, навпаки, тестостерону, який гальмує розвиток молочних залоз, вони у хлопчиків не розвиваються. Проте в деяких підлітків молочні залози можуть збільшитися до таких розмірів, коли їх розцінюють уже як косметичний дефект. Пов’язано це як зі збільшеним виділенням фолітропіну в таких підлітків, так і з підвищеною до нього чутливістю тканини молочної залози. Таке явище називається гінекомастія (від грец. gyne — жінка, mastos — молочна залоза). У переважній більшості випадків на завершальному етапі статевого дозрівання навіть досить помітні молочні залози під впливом дедалі зростаючої кількості тестостерону зазнають зворотного розвитку.
 

Та іноді доводиться оперативно видаляти розросту тканину залози. Хлопчики з гінекомастією звичайно дуже соромляться свого вигляду, відмовляються роздягатися в будь-чиїй присутності, пропускають заняття з фізкультури, відмовляються від занять спортом тощо. На все це треба зважати в практиці виховання й навчання підлітків.
 

Деякі вторинні статеві ознаки можуть розвиватися раніше або пізніше звичайного строку. У деяких хлопчиків лобкове і навіть пахвове оволосіння може розпочинатися до пубертатного збільшення яєчок у 10—11 років. У дівчаток іноді збільшуються молочні залози вже в 7—8 років.
 

Оцінюючи такі явища, слід виходити з загального стану організму. Проявом патології є, по-перше, поява деяких ознак статевого дозрівання без попереднього посилення фізичного розвитку, а тим більше на фоні дедалі більшого відставання довжини і маси тіла від вікових нормативів, і, по-друге, поява ознак, властивих протилежній статі. Якщо сама по собі статева ознака одинична й нормальна, хоч ї з’явилася не зовсім вчасно, нічого особливого тут немає. Навпаки, побоюватися слід тоді, коли появляються якісь великі пігментні плями, росте волосся там, де його і в дорослої людини не повинно бути.
 

В цілому статеве дозрівання можна поділити на дві фази. У дівчаток роздільною ознакою між ними є перша менструація (менархе), у хлопчиків — поява зрілих сперматозоїдів і перші полюції.
 

Полюція (від лат. pollutio — мазання, забруднення) —- мимовільне виверження сім’я, яке здебільшого відбувається під час сну. При полюціях на постільній білизні лишаються характерні плями, що й визначило назву їх. Поява першої полюції свідчить про те, що в підлітка почали вироблятися зрілі сперматозоїди. Змішуючись із секретом сім’яних міхурців і передміхурової залози, вони у вигляді сперми виходять з організму природним шляхом після напруження статевого члена. Частіше в сновидіннях, під час яких відбувається полюція, підліток, юнак стає дійовою особою якихось подій, зазнає фізичного напруження — може снитися рух, біг, перелізання через які-небудь перешкоди тощо, а згодом також і різні моменти спілкування з представниками жіночої статі. Перший час полюції несподівані для підлітків, і вони нерідко сприймають їх з тривогою, хоч відчуття, які їх супроводять, і не є неприємними. Механізм полюцій такий же, що й при статевому акті, але виникають вони під впливом сновидінь, а також подразнення нервових закінчень в сім’яних міхурцях і передміхуровій залозі, що поступово нагромаджується й перевищує певну величину, внаслідок переповнення їх вироблюваним ними секретом.
 

Нічне виверження сім’я — явище цілком нормальне, фізіологічне. Воно спостерігається в кожного юнака або чоловіка, який не живе статевим життям. Тому не треба ні тривожитися, ні соромитися полюцій. Проте деякі юнаки соромляться або приховують полюції, нерідко вважаючи їх ненормальним явищем. Взагалі, в ставленні людей до явищ статевої сфери завжди було досить багато забобонів і хибних тлумачень. Свого часу й полюції вважали «найжахливішим захворюванням». «Заслуга» в цьому належить французькому вченому К. Лаллеману, який у 1836 році опублікував спеціальний трактат «Про мимовільні втрати сім’я», та його учневі англійському лікареві Ч. Дріздейлу, який широко популяризував погляди Лаллемана. У науці ці погляди панували приблизно 70—80 років, а в побуті подібні до них живуть і досі.
 

Перші полюції з’являються в середньому в 15 років. Частота їх індивідуальна. Звичайно вони бувають 1—3 рази на місяць, але можуть бути і рідше. Ознакою порушень в організмі є значне частішання полюцій — якщо вони бувають щоночі або частіше. У цьому разі слід звернутися до лікарів.
 

Статеве дозрівання хлопчиків відбувається протягом досить тривалого періоду — 5—7 років, і для контролю за перебігом цього процесу доцільно поділити його на стадії. Виділяють п’ять стадій статевого дозрівання. Вікові межі кожної з них характеризуються певним інтервалом, оскільки і початок, й інтенсивність перебігу статевого дозрівання в різних підлітків і юнаків неоднакові.

Перша стадія— препубертатний період (6—10 років); у цей час відбувається тільки вже зазначене вище препубертатне збільшення яєчок.

Друга стадія — період підвищення активності гіпофіза (10—13 років); у цей час гіпофіз починає більше виділяти гормонів, які стимулюють діяльність інших залоз внутрішньої секреції, в тому числі і яєчок. Збільшуються розміри яєчок і відбувається мінімальне оволосіння лобка, волосся розміщується в основному біля кореня статевого члена.

Третя стадія — період наростання активності яєчок (12—14 років); у цей час активність яєчок зростає, причому стається це не одразу після того, як гіпофіз починає виробляти більше гормонів, що стимулюють їхню діяльність, а поступово. Далі збільшуються яєчка й починав збільшуватися статевий член; волосяний покрив на лобку стає більш вираженим, пігментованим і хвилястим.

Четверта стадія — період найбільшої активності яєчок (13—16 років); у цей час яєчка функціонують найбільш інтенсивно і на відносно незмінному рівні. Спостерігається мутація голосу, інтенсивно росте статевий член, відбувається пахвове й лобкове оволосіння; воно має горизонтальну верхню межу й не поширюється на внутрішню поверхню стегон. Починаються полюції.

П’ята стадія — період остаточного формування організму (15—19 років). Відбувається остаточний розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.
 

Переглядів: 97 | Додав: psychologia | Теги: Статева зрілість, статеве дозрівання | Рейтинг: 0.0/0