Фізичне виховання — це система заходів розвиваючого, удосконалюючого і коригуючого (виправного) характеру, покликаних сприяти фізичному розвитку хлопчика, підлітка, юнака (відповідно, дівчинки, підлітка, дівчини), зміцнювати їхнє здоров’я, забезпечувати оволодіння ними життєва важливими руховими навичками й уміннями, високу розумову та фізичну працездатність, готувати до трудової діяльності. Водночас фізичне виховання сприяє також розвитку наполегливості, волі, цілеспрямованості. Засобами фізичного виховання є різноманітні й виконувані в різних умовах фізичні вправи, рухливі ігри, спорт (слід підкреслити, що заняття спортом мають підпорядковуватися основним завданням фізичного виховання), а також загартування. Організаційними формами фізичного виховання є ранкова гімнастика (зарядка), уроки фізичної культури в школі, заняття в спортивних секціях і дитячо-юнацьких спортивних школах (ДЮСШ). Суть фі ... Читати далі »

У людини, як і в будь-якої живої істоти, є природжена потреба в русі. Залежно від того, як вона задовольняється, ця потреба може або розвиватися, або поступово певною мірою згасати. Є різноманітні способи її задоволення — біг, ходьба на значні відстані, заняття певним видом спорту тощо. При цьому способи задоволення потреби в русі, які закріпилися й стали звичними (наприклад, ранкова зарядка), самі поступово стають потребами — вторинними стосовно неї.

Рух — важливий природний стимул життєдіяльності організму, тренування різних його органів та систем. Завдяки рухові підвищується загальний життєвий тонус, зростає працездатність і здатність людини переносити навантаження, стійкість проти х ... Читати далі »

Нездатність розібратися в особистісних, душевних якостях жінки при наявності певного роду претензій призводить деяких чоловіків до перекрученого тлумачення поведінки жінки, нездатності оцінювати її мотиви. При цьому оцінка поведінки жінки нерідко стає суто формальною: чоловік оцінює лише відповідність чи невідповідність її поведінки еталонам, прийнятим у його колі; додержання прийнятих «правил гри» (зрозуміло, разом з прийнятими тут передсудами). При всій претензійності його власна поведінка стає примітивно вимушеною, опускаючись до рівня поведінки самців багатьох тварин, за принципом стимул — реакція. Якщо жінка поводиться так, як прийнято в його оточенні, якщо вона, грубо кажучи, пред’являє набір сексуальних стимулів, усе в порядку, її можна визнати «своєю», поважати тощо; а коли цього набору стимулів не пред’являє, значить, її можна зневажати, третирувати, що не заважає, проте, по ... Читати далі »

На елементарному рівні це може бути будь-яка жінка з типовими для жіночої статі фізичними особливостями. Для найменш розвинених у культурному відношенні чоловіків, а також для деяких з них, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння, цього цілком досить; моменту вибору тут практично немає, а вирішального значення набувають міркування доступності. Для чоловіка з вищим рівнем культурного розвитку значущим об’єктом у плані задоволення статевої потреби може бути далеко не всяка жінка, Така вибірковість припускає спершу певні зовнішні якості, а згодом як зовнішні, так і внутрішні, душевні.
 

Те, що статева потреба розвивається від найпримітивнішого елементарного рівня до дедалі вищого, передбачає не виключення нижчих рівнів, а включення їх до складнішої системи стосунків, у якій навіть найелементарніші статеві дії набувають нового ... Читати далі »

У кожної нормальної людини є дана природою потреба в продовженні роду. Проте на відміну від тварин вияв цієї потреби, діяльність, спрямована на її задоволення, втрачають свій виключно біологічний характер і набувають великого соціального змісту й значення. Ставлення чоловіка до жінки є одним з найважливіших показників того, якою мірою конкретну людину можна розглядати як повноцінну соціальну істоту, «на підставі цього відношення,— писав К. Маркс,— можна, виходить, судити про ступінь загальної культури людини» (Маркс К., Енгельс Ф. З ранніх творів. К., 1973, с. 546).
 

Як і будь-яку іншу, статеву потребу слід розглядати в двох аспектах: по-перше, це потреба, властива людині постійно, і, по-друге, це конкретний стан, який відчувається як статеве бажання й спонукає її до певного ... Читати далі »

Психологічні особливості чоловічої статі, нехай ще й у нерозвиненій формі, виявляються вже в ранньому віці. В міру розвитку дитини, підлітка, юнака вони стають дедалі чіткішими й характернішими. У кожному конкретному випадку виховання може сприяти виявленню і розвитку їх або навпаки, згладжувати; при цьому індивідуальна стійкість проти такого згладжуючого впливу різна: одні хлопчики, підлітки, юнаки всупереч будь-яким впливам оточення демонструють типові для чоловічої статі риси, а інші піддаються цим впливам, і поведінка їх стає менш контрастною порівняно з поведінкою їхніх ровесниць. Слід ураховувати також і відносний характер статевих психологічних особливостей: загальнолюдські риси, якості, властивості ширші й повністю перекривають специфічно статеві особливості; тому можна говорити лише про переважання якихось з них у представників чоловічої або жіночої статі, причому це переважання передбачає, по-перше, більшу частоту ... Читати далі »

Перебудова діяльності різних органів та систем організму пов’язана в основному зі змінами розмірів, маси й пропорції тіла. Найчіткіше виражена ця перебудова в діяльності серцево-судинної системи. Маса серця новонародженої дитини становить близько 1% від маси її тіла. З віком збільшення маси серця відстає від збільшення маси тіла, і в дорослого маса серця становить приблизно 0,5—0,6 % маси тіла.
 

Частота пульсу в новонародженого досягає 130—140 ударів на хвилину, на п’ятому році вона знижується до 100 на хвилину, до 10 років — приблизно до 80—90 на хвилину і в юнаків не перевищує в середньому 70—80 ударів на хвилину, мало відрізняючись від показників дорослої людини. Частота пульсу нижча у підлітків та юнаків, які активно займаються фізичними вправами, спортом: завдяки тренуванню серцевий м’яз ... Читати далі »

Статеве дозрівання — це процес (а вірніше, комплекс процесів), результатом якого є статева зрілість. Якщо розуміти її суто фізіологічно, то людина досягає її протягом підліткового віку (11—15 років). Та якщо розуміти статеву зрілість ширше, що значно правильніше, оскільки людина — істота соціальна, то вона досягає статевої зрілості лише по завершенні юнацького віку (тобто після 16—19 років).
 

Статева зрілість — здатність чоловіка не тільки зачати дитину, а й забезпечити найкращі умови для виношування, догляду дитини матір’ю, для фізичного й духовного розвитку.
 

Водночас саме підлітковий вік звичайно розцінюють як період дозрівання, інакше — пубертатний період. Річ у тому, що саме в підлітковому віці організм інтенс ... Читати далі »

Зріст хлопчиків при народженні становить на сьогодні в середньому 50—51 см, маса тіла — 3,5 кг, окружність грудної клітки — 36—37 см. Кожен з цих показників приблизно на 2—3% вищий, ніж відповідний показник у дівчаток. Індивідуальні темпи фізичного розвитку неоднакові. Є три основних варіанти, відмінність між якими легше показати на прикладі збільшення маси тіла.
 

Деякі хлопчики дуже інтенсивно розвиваються фізично в перші 3—4 місяці після народження; щомісячне збільшення маси у них може досягти 1,5—2,5 кг, так що на 3—4 місяць життя маса їхнього тіла нерідко перевищує 7—8 кг. Після 3—4 місяців темпи розвитку помітно знижуються, і в наступні місяці збільшення маси не перевищує 0,4— 0,6 кг. В інших хлопчиків розвиток відбувається рівномірніше — маса збільшується в середн ... Читати далі »

Фізичний розвиток і статеве дозрівання є різними сторонами єдиного процесу розвитку організму. Виділення й оцінка кожного з них окремо дають змогу більш детально й пильно оцінювати хід цього процесу. Тісний зв’язок між фізичним розвитком і статевим дозріванням чітко виявляється в тому, що властива статевому дозріванню зміна пропорцій тіла й остаточне формування зовнішнього вигляду, характерного для дорослої людини — представника відповідно чоловічої або жіночої статі, відбувається в процесі саме фізичного розвитку, особливістю якого в цьому разі є нерівномірність розвитку окремих частин тіла. При цьому одні з них збільшуються значнішою мірою, інші меншою, одні набувають своєї остаточної форми раніше, інші пізніше і т. д.

Досить пригадати, наприклад, особливості росту й формування черепа. Якби у дорослої людини було таке співвідношення розм ... Читати далі »