Нормальна статева функція чоловіка передбачає здатність до запліднення; здатність до нормального здійснення статевого акту; поведінку, привабливу для представниць жіночої статі. Нездатність до здійснення статевої функції називають імпотенцією. Розрізняють два її види. Перший полягає в нездатності до запліднення і називається безпліддям. Це може бути пов’язане зі зменшенням об’єму сперми, що викидається в кінці статевого акту (олігоспермія), з низькою активністю сперматозоїдів (астеноспермія), з нерухливістю їх (азооспермія), із загибеллю сперматозоїдів (некроспермія). Причини того можуть бути різні. Наприклад, при пониженому виробленні тестостерону зменшується як об’єм сперми, так і кількість у ній сперматозоїдів, а також і рухливість їх (недостатня рухливість може бути пов’язана з тим, що при нестачі тестостерону в спермі понижений вміст фруктози й лимонної кислоти). Таке буває і внаслідок зловживанн ... Читати далі »

Злиття сперматозоїда з яйцеклітиною називають заплідненням. Воно стає можливим завдяки статевому акту. Необхідною умовою здійснення його є ерекція статевого члена. Вона має умовно-рефлекторну природу й розвивається в певній ситуації внаслідок впливу на чоловіка так званих сексуальних стимулів — певних особливостей зовнішності й поведінки жінки.

Слід мати на увазі, що ерекція може виникати і поза цією ситуацією: наприклад, коли переповнений сечовий міхур (при цьому, внаслідок механічного подразнення нервових закінчень в основі статевого члена, відбувається підвищення активності центру ерекції, розміщеного в спинному мозку). Це так звана ранкова ерекція в чоловіків. Аналогічна їй за механізмом ерекція перед сечовипусканням у немовлят.

Спершу яєчка розвиваються всередині черевної порожнини, а далі, в останні місяці внутріутробного життя хлопчика, через так званий пахвинний канал (довжина його в дорослої людини 4—5 см) опускаються в мошонку; першим звичайно опускається ліве яєчко. Проходячи пахвинний канал, яєчка тягнуть за собою різноманітні шари черевної стінки; у зміненому вигляді ці шари й утворюють оболонки яєчок; усього їх шість. У більшості випадків процес опускання яєчок закінчується до народження, проте не можна вважати порушенням і ті випадки, коли лей процес завершується протягом першого року життя. При цьому деякий час яєчка можна протупати у верхній частині мошонки, біля зовнішньої о отвору (кільця) пахвинного каналу, а потім вони повністю опускаються. У деяких хлопчиків процес опускання затримується значно довше, і повністю в мошонці яєчка опиняються лише на 6—7 році. Проте приблизно в 0,2—0,3% осіб чоловічої статі яєчка так ... Читати далі »

До чоловічих статевих органів належать яєчка, над’яєчка, сім’явиносні протоки, сім’яні міхурці, передміхурова залоза, статевий член (див. мал. 1) . Діяльність статевих органів перебуває під контролем кори великих півкуль, підкоркових нервових центрів, поперекового й крижового відділів спинного мозку, гіпоталамуса й передньої долі гіпофіза.
 

Яєчка — парні утворення, розміщені поза тазом, у шкіряно-м’язовому мішковидному утворенні (мошонці). Розміри яєчка в середньому в дорослого чоловіка становлять 4x3 см і мають масу 20—30 г, у дітей 8—10 років — 0,8 г, у підлітків 15 років — 7—10 г. Яєчко сполучнотканинними прошарками ділиться на 200—300 час ... Читати далі »

Стать — морфофункціональна характеристика організму, що узагальнює всі його специфічно репродуктивні особливості, тобто особливості, які мають значения для продовження роду. Вони різноманітні. Ті з них, що носять найбільш однозначний характер і можуть бути використані для розрізнення статі в конкретной людини, називають статевими ознаками. Розрізняють первинні й вторинні статеві ознаки. До перших належать статеві залози, а також особливості будови статевих органів, тобто все те, що дае змогу визначити стать новонародженої дитини; до других — ті ознаки, яких ще немає у немовляти, але які чітко виражені в доросло! людини: особливості пропорцій тіла, ступінь розвитку молочних залоз, характер оволосіння, тембр голосу тощо.

Пер ... Читати далі »