close

Фізичне виховання

Фізичне виховання — це система заходів розвиваючого, удосконалюючого і коригуючого (виправного) характеру, покликаних сприяти фізичному розвитку хлопчика, підлітка, юнака (відповідно, дівчинки, підлітка, дівчини), зміцнювати їхнє здоров’я, забезпечувати оволодіння ними життєва важливими руховими навичками й уміннями, високу розумову та фізичну працездатність, готувати до трудової діяльності. Водночас фізичне виховання сприяє також розвитку наполегливості, волі, цілеспрямованості. Засобами фізичного виховання є різноманітні й виконувані в різних умовах фізичні вправи, рухливі ігри, спорт (слід підкреслити, що заняття спортом мають підпорядковуватися основним завданням фізичного виховання), а також загартування. Організаційними формами фізичного виховання є ранкова гімнастика (зарядка), уроки фізичної культури в школі, заняття в спортивних секціях і дитячо-юнацьких спортивних школах (ДЮСШ). Суть фізичного виховання зводиться до трьох основних моментів. По-перше, це регулярне вправляння різних груп м'язів, суглобів та зв’язок, що сприяє найкращому розвитку їхніх функцій, а також координованості. По-друге, це певне навантаження, яке справляє тренуючий вплив на системи забезпечення руху — дихальну, серцево-судинну, на обмін речовин і енергії. По-третє, регулярне виконання певної кількості різноманітних вправ, вироблення прагнення й здатності виконувати їх правильно і в наперед визначеному обсязі, крім вдосконалення процесів регуляції рухів, сприяє і формуванню таких важливих рис характеру, як наполегливість, воля, цілеспрямованість, рішучість, самовладання, здатність до самооцінки й самоконтролю, звички, а згодом і потреби твердо додержувати певних правил поведінки. Як зазначав основоположник учення про фізичне виховання Я. Ф. Лесгафт, «нерідко доводиться бачити поєднання розвиненої розумової діяльності з досить слабким тілом. Однак таке порушення гармонії в будові й функціях організму не лишається безкарним,— воно неминуче тягне за собою безсилля зовнішніх проявів: думка і розуміння можуть бути, але не буде належної енергії для послідовної перевірки ідей й наполегливого проведення та застосування їх на практиці». Тому фізичне виховання є важливою частиною всього процесу виховання підростаючого покоління.
 

У повсякденному житті дитини є чимало способів задоволення її потреби в русі. Насамперед слід створити хлопчикові умови для самостійної діяльності—достатнє місце, вільний одяг, що не утруднює руху, іграшки, які спонукають до руху. Потрібно також організовувати спільну гру дитини з дорослими або з іншими дітьми, під час якої вона могла б активно рухатися, узгоджувати свої дії з оточенням, виконувати найпростіші інструкції, пов’язуючи слово з дією: «іди», «стій», «сядь». У дитячих дошкільних закладах для розвитку рухової активності дітей використовують музичні заняття, що сприяють розвитку відчуття ритму, здатності розподіляти свої рухи в часі. З маленькими дітьми доцільно займатися зарядкою і гімнастикою. Завдання гімнастики — виробити в дитини правильну ходу й відчуття рівноваги. При правильному стоянні й ходьбі лінія опори проходить через п’ятку і другий палець ноги; в такому положенні великий палець ноги трохи піднятий. Щоб виробити правильні навички, використовують вправи в ходьбі, які потребують точних рухів; наприклад, по намальованій прямій лінії, по лавках різної ширини й висоти з переступанням при цьому через які-небудь предмети, що лежать на них.

Завданням фізичного виховання хлопчиків більш старшого віку — дошкільного й молодшого шкільного — є вдосконалення м’язового відчуття — здатності розрізняти темп ї амплітуду рухів, ступінь напруження й розслаблення м’язів, а також розвиток здатності правильно оцінювати просторово-часові відношення (тобто здатності одночасно сприймати багато і доцільно реагувати на те, що сприймається) . Як зазначав І. М. Сеченов, в уявленні про час більшу роль, ніж слухові, зорові та дотикові відчуття, відіграють відчуття рухові. Здатність оцінювати маленькі проміжки часу пов’язана в основному з рухом, наприклад, ходьбою різного ступеня складності. Хлопчикам цього віку рекомендуються рухливі ігри, які втягують в динамічну роботу великі м’язові групи (м’язи живота, спини), а також кидання, ловля, метання на дальність і в ціль різноманітних за формою легких предметів (волейбольних м’ячів, звичайних маленьких і ганчір’яних м’ячиків тощо). Для розвитку координації доцільно поєднувати рухи рук і ніг, поступово ускладнюючи їх, а також танцювальні вправи (підскоки, змінний крок, приставний крок, крок галопу та ін.); при цьому важлива закінченість і простота танцювальної форми. Доцільно чергувати ходьбу й біг в різноманітних поєднаннях, стрибки зі скакалкою; для розвитку рівноваги — ходьбу по лавці чи колоді різними способами. Важливим моментом фізичного виховання в цьому віці є контроль за правильним виконанням вправ і рухових дій (за напрямом й амплітудою за напруженням м’язів, за ритмом і темпом). Це потрібно для навчання правильної техніки руху, що в свою чергу важливо у зв’язку з великим прикладним значенням багатьох рухів (у праці, спорті, військовій справі). Слід мати на увазі, що іноді хлопчики, правильно засвоївши основні елементи техніки стрибків, метання та інших рухів, під час ігор виконують їх недбало, не доводячи рух до кінця, не слідкуючи за повним його здійсненням. Тому треба зацікавлювати їх у якісному виконанні рухів, так щоб від цього залежали результати гри: показувати необхідність правильно, чітко виконувати вивчені прийоми техніки руху для виграшу в грі.
 

Значну частину вправ хлопчики мають проводити в положенні, що сприяє розвантаженню хребта — навколішки, лежачи на животі чи на спині. Потрібно чергувати навантаження з перервами для відпочинку. Слід остерігатися інтенсивних навантажень, оскільки в цьому віці вони можуть гальмувати ріст і розвиток організму.
 

У підлітків завдання фізичного розвитку ускладняється. Крім закріплення всього того, що було досягнуто раніше, треба навчати підлітків основних різновидів руху, що викопуються в різних за складністю умовах (подолання смуги перешкод, ігри, змагання), дати основи спортивної техніки з лиж, ковзанів, легкої атлетики, ігор з м’ячом, а також закріпити звичку до систематичних занять фізичними вправами. В цілому навантаження в підлітків може бути більшим, ніж у хлопчиків, проте надмірних навантажень слід уникати, бо в цьому віці ресурси організму значною мірою використовуються на пластичні процеси (збільшення довжини тіла, маси), і лише з 11—12 років можна поступово збільшувати питому вагу силових вправ. Визначаючи навантаження, можна орієнтуватися на такі вікові показники прийому підлітків до ДЮСШ: для занять лижами, ковзанами, легкою атлетикою, хокеєм — з 9—12 років, плавання — з 7—8 років (навчати трохи плавати і добре триматися на воді слід приблизно до 4—5 років), для занять боротьбою — з 12—13 років, важкою атлетикою —з 14—15 років.
 

Здійснюючи фізичне виховання підлітків, треба зважати на таку їхню особливість: вони нерідко схильні переоцінювати свої можливості в руховій діяльності, а невдачі, зриви, низькі результати в різних видах фізичних вправ можуть викликати у них неприємні переживання, виникнення негативного ставлення до занять фізичними вправами.
 

Завданням фізичного виховання юнаків є: вдосконалення основних видів рухів і рухових дій, набутих раніше; розвиток силової, статичної і швидкісної витривалості; подання певних відомостей з основ спортивного тренування, методики самостійних занять фізичними вправами; формування вміння самостійно добирати й виконувати фізичні вправи з метою особистого вдосконалення і проведення занять з групою своїх товаришів; вироблення здатності самостійно вести спостереження за якістю виконання рухів з аналізом окремих елементів їх, біомеханічної структури і руху в цілому — як своїх особистих, так й інших людей.
 

Відомо, що закріплення знань про себе, про своє тіло, про свою зовнішність, про організм у цілому тісно пов’язане в підлітка, юнака з розвитком важливих властивостей особистості — впевненості в собі, життєрадісності або, навпаки, сором’язливості, часом і пригніченості. Фізичний стан, особливості будови свого тіла багатьох з них не влаштовують. Вони соромляться вузьких плечей, впалих грудей, недостатньо розвиненої мускулатури. На щастя, вади мускулатури можна виправити за допомогою спеціальних вправ, були б бажання й наполегливість у досягненні цієї мети. Слід вселяти підлітку, юнакові впевненість у своїх силах, у можливості впливати на особливості своєї фігури в бажаному напрямку. Для цього є спеціально розроблені комплекси так званої атлетичної гімнастики, які можна знайти в журналах з фізичної культури.
 

Заняття з поліпшення фізичного стану сприяють формуванню таких важливих якостей, як наполегливість у досягненні мети, завзяття; позитивні результати цих занять безпосередньо і дуже сприятливо позначаються на психічному стані підлітка, юнака. Крім цього, такі заняття — важливий спосіб доцільного використання надлишку енергії, яка в противному разі може не знайти належного виходу. Відомо, що підлітки і юнаки, які займаються спортом, випереджають ровесників у фізичному розвитку. Водночас у них пізніше починаються полюції і відповідна вікові активація статевого потягу. Цікаво, що нервово-психічний стан спортсменів пов’язаний з характером спортивної спеціалізації: згідно зі спостереженнями Г. С. Васильченка урівноважений стан нервової системи властивий приблизно 87% важкоатлетів ( у 13%, відповідно, спостерігається дратівливість, коливання настрою), 67% лижників, 65% ковзанярів, 45% футболістів. Фізичні вправи позитивно впливають на стан підлітків та юнаків, відвертають їхню увагу й енергію від статевих переживань. Водночас, як зазначає Г. С. Васильченко, спортсмени, переганяючи однолітків у фізичному розвитку, більше привертають увагу представниць жіночої статі, а видовищний характер спорту створює їм певний престиж і полегшує встановлення інтимних контактів. Заняття спортом сприяють розвиткові самостійності, активності, цілеспрямованості підлітків і юнаків. За правильного статевого виховання все це сприяє гармонійному встановленню стосунків з жіночою статтю, у хорошому розумінні полегшує ці стосунки.
 

У віці 15—18 років навантаження порівняно з підлітками може збільшуватися: можуть бути використані вправи на розвиток не тільки швидкості, а й витривалості та сили. У цьому віці розвиток м’язів уже не відстає од росту кісток, відбувається рівномірно й швидко, Проте велике навантаження не завжди витримує серцево-судинна система; ознаки її перевантаження — загальна слабість, почастішання і перебої пульсу, болі в ділянці серця. Коли виникають такі явища, навантаження слід знизити, а заняття тимчасово припинити. Під час великого фізичного навантаження важливо слідкувати за глибиною і ритмічністю дихання; у процесі, ходьби рекомендується робити на кожні 4 кроки вдих і наступні 4 кроки — видих.
 

Зазначимо, що, хоч порівняно з підлітками фізичні можливості юнаків зростають, у багатьох з них можуть спостерігатися погіршення координації, точності й швидкості рухів, падати результати в бігові на короткі та довгі дистанції, в стрибках у довжину і висоту. Пов’язано це зі зменшенням рухової активності внаслідок великого навчального навантаження в поєднанні з недостатнім умінням додержувати правильного режиму праці та відпочинку. Водночас слід пам’ятати, що в людей, які ведуть малорухливий спосіб життя, в юнацькому віці починають виявлятися ознаки порушень серцево-судинної системи (зменшення ударного об’єму серця, надмірне почастішання пульсу навіть під час порівняно невеликого навантаження, підвищення артеріального тиску). Треба враховувати також шкідливість різкого зниження інтенсивності фізичного навантаження: перебудова організму, що звик до інтенсивного навантаження, на малорухливий режим завжди відбувається досить болісно, нерідко супроводить порушенням стану серцевого м’яза. Припинення фізичного навантаження детренує організм і серце насамперед, і тому, коли чоловік за старою звичкою після значної перерви знову повертається до колишнього інтенсивного навантаження, може відбутися зрив серцевої діяльності, аж до явищ стенокардії та інфаркту міокарда.
 

З метою фізичного вдосконалення юнаки нерідко вдаються до занять з обтяженням (штанга, гантелі, еластичний бинт). Слід знати, що для розвитку м’язів потрібні динамічні вправи, під час яких скорочення м’язів поєднується з напруженням їх. Вправи, під час яких напруження у м’язі розвивається, а скорочення не відбувається (так звані ізометричні вправи, що широко застосовуються в культуризмі), не забезпечують повноцінного розвитку м’язів. Переважання ізометричних вправ обмежує розвиток точності, спритності, швидкості рухів, не сприяє пристосуванню їх до змін умов середовища. Захоплення ізометричними вправами, допомагаючи нарощувати силу м’язів та об’єм їх, негативно впливає на координаційні можливості, швидкість; такі «накачані» м’язи гірше розслаблюються. Тому обсяг ізометричних вправ не повинен перевищувати третини від загальної кількості вправ, вони мають бути лише доповненням до динамічних. Потрібно зважати й на те, що інтенсивні ізометричні вправи утруднюють дихання, потребують великих нервових зусиль.
 

У процесі трудового виховання підлітків і юнаків треба повсякчас зважати на їхній потяг до великих навантажень і схильність переоцінювати свої фізичні можливості. У поєднанні з недостатністю життєвого досвіду, трудових навичок це може спричинюватися до травматизму. Наприклад, за рівнем свого розумового й фізичного розвитку вони цілком можуть успішно справлятися з роботами на сільськогосподарських машинах. Та внаслідок недостатньо розвиненої самосвідомості не здатні одночасно охопити широке коло факторів, обставин, вони менш обережні, менш передбачливі, більш схильні до ризикованих дій. Тому підлітків та юнаків слід завжди особливо старанно інструктувати з питань техніки безпеки.
 

Якщо в процесі праці юнак постійно зайнятий перенесенням вантажів, то в 14 років максимальний при цьому вантаж не повинен перевищувати б кг, у 16 років— 12 кг, у 17—18 років— 16, 5 кг. Під час легких і середніх за рівнем навантаження роботах школярів 16—17 років завдання для них становлять близько 60% норми дорослого.

Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа "Пуща-Водиця" - http://pushchavoditsa.com

Переглядів: 173 | Додав: psychologia | Теги: Завданням фізичного виховання, Фізичне виховання | Рейтинг: 0.0/0