close

Гомосексуалізм серед підлітків

Деякі підлітки, юнакі побоюватися контактів з жіночою статтю і (про всякий випадок) взагалі уникати жінок. Крім того, що це позбавляє підлітка, юнака можливості виробити потрібні навички спілкування з жіночою статтю, навчитися розбиратися перш за все в душевних якостях конкретних його представниць, без чого неможливо побудувати повноцінну сім’ю; декого це штовхає і на протиприродні статеві контакти з представниками своєї ж статі. Ми маємо на увазі гомосексуалізм. Незважаючи на всю настороженість та надзвичайну пильність багатьох батьків щодо інтересів підлітка, юнака, пов’язаних з жіночою статтю, вони й уявлення не мають про те, що певного роду контакти зі своєю статтю можуть бути гіршими від будь-яких контактів з жіночою статтю. Та чим більше батьки «натискують» у зазначеному вище напрямку, тим привабливішими можуть бути для підлітка, юнака в разі можливості виникнення їх гомосексуальні стосунки. І віддаватися цим стосункам він може, ніскільки не вступаючи в конфлікт з переконаннями проти жіночої статі, що їх йому прищеплювали, і навіть начебто дотримуючи їх. А батьки спокійні й задоволені: коли їхній син, незважаючи на свої 17—19 років, зовсім не цікавиться дівчатками, а проводить час лише з представниками своєї статі, значить, одне з основних завдань виховання вирішене успішно.
 

Гомосексуалізм (від грец. homos—однаковий і лат. sexus — стать) — узагальнене поняття, яке включає протиприродний потяг до представників своєї статі та конкретні дії (так звані гомосексуальні дії), які спонукаються цим потягом. Залежно від ступеня вираженості протиприродного потягу та особливостей психіки людина може його перебороти і вести нормальне статеве життя, але багато хто перебороти його не може і вступає в статевий контакт з представниками своєї статі. Ці конкретні дії носять назву мужалозтва, педерастії і переслідуються законом, бо являють собою суспільну небезпеку внаслідок посягання на нормальний уклад у сфері статевих стосунків. Стаття Кримінального кодексу говорить: «Мужолозтво, тобто статеві зносини чоловіка з чоловіком,— карається позбавленням волі на строк до одного року або висланням на строк до трьох років.
 

Те саме діяння, вчинене з застосуванням насильства або у відношенні до неповнолітнього,— карається позбавленням тюлі на строк до п’яти років». Додамо, що коли зведення здійснював суб’єкт, який внаслідок наявності у нього психічного захворювання не може повністю контролювати свої дії (є й такі), то він притягається до примусового лікування.
 

Слід мати на увазі, що вираженість статевого потягу в різних людей неоднакова як щодо інтенсивності, так і щодо спрямованості. Завжди є певна кількість людей, спрямованість статевого потягу яких не фіксується чітко й однозначно; тут можна говорити лише про його переважання в бік чоловічої чи жіночої статі. Це встановив на великому статистичному матеріалі американський учений А. Кінсі в 1948 р., що загалом цілком узгоджується з висловленими ще на початку століття поглядами австрійського ученого О. Вайнінгера. Отже, якщо в однієї людини ніякі умови виховання, ніякі впливи не можуть порушити правильної спрямованості статевого потягу, то в іншої вони можуть призвести до появи й закріплення протиприродної його спрямованості.
 

Відомо чимало порушень та збочень статевого характеру. Досить сказати, що словник термінів, які стосуються їх, налічує понад 80 назв. Проте гомосексуалізм серед них посідає особливе місце внаслідок того, що він має всі кількісні та якісні характеристики особливого соціального явища. Згідно з даними різних авторів, кількість тих, хто страждає на гомосексуалізм, становить у середньому, у різних країнах, 2—5% чоловіків. Якісна сторона цього явища полягає в тому, що гомосексуалісти прагнуть виробити цілу систем у уявлень, в основі якої лежать здебільшого претензії на винятковість, елітарні настанови. Мабуть, така система поглядів покликана служити засобом психологічної компенсації для людей, поведінку яких не схвалює суспільство. Водночас у багатьох країнах гомосексуалізм став явищем настільки звичним, що перестав переслідуватися законом. Гомосексуалісти там створюють офіційні спілки, організовують клуби, борються за свої «права». Існує навіть професійна гомосексуальна проституція. При всьому цьому слід враховувати, що багато хто з гомосексуалістів страждає від неможливості жити нормальним статевим життям, від невпевненості у собі, від почуття замкненості й самотності серед оточуючих їх нормальних у статевому відношенні людей.
 

Більшість гомосексуалістів належить до церебрального його типу. Проте джерелом гомосексуалізму як явища є чоловіки з природженим його типом. Саме вони, а також залучені ними до гомосексуалізму раніше найменш стійкі в статевому відношенні, але в минулому нормальні представники чоловічої статі прагнуть розширити коло свого протиприродного спілкування. Саме такі їхні дії й мають розцінюватися в першу чергу як соціально шкідливі. Слід враховувати, що до церебрального гомосексуалізму найбільш схильні психічно нестійкі, неврівноважені підлітки, юнаки та чоловіки; люди, яким властива підвищена вразливість, нервовість, які характеризуються слабкістю гальмуючих впливів кори великих півкуль на нервові імпульси, викликані збудженим станом підкірки. Гомосексуалізм — приклад того, що людина може бути нормальною лише в разі гармонійного поєднання даних природою та привнесених суспільством властивостей.  Люди, які страждають на гомосексуалізм, досягаючи нерідко помітних успіхів у сфері своєї діяльності, в особистому житті все ж залишаються неповноцінними, і саме підсвідоме відчуття цього й спонукає їх вироблювати цілу систему уявлень, заснованих, як ми вже говорили, на претензії на винятковість. Водночас прийняття основних положень цієї системи ще більше закріплює відокремлене, замкнене існування гомосексуалістів як особливої соціальної групи людей і внаслідок цього не може запобігти негативному впливу на психіку.
 

Чимало зарубіжних авторів зазначає, що кількість чоловіків, які страждають на гомосексуалізм, збільшується, особливо в останні десятиріччя, і відбувається це переважно за рахунок підлітків та юнаків 14—18 років. Усе починається, як правило, з прямого зведення. Проте в умовах неправильного статевого виховання, про яке ми вже говорили вище, це зведення є звичайно не що інше як привід, а не причина гомосексуалізму. Цілком сформовані гомосексуалісти прагнуть до все нових і нових гомосексуальних контактів. Тому нерідко вони намагаються бути в оточенні молоді чоловічої статі. А батьків виникнення таких замкнених чоловічих компаній аніскільки не турбує, адже вони і не підозрюють про існування такого явища, як гомосексуалізм, або ж вважають його мало реальним. У результаті з’являються гомосексуальні групи, основою яких є хтось з гомосексуалістів старшого віку, причому поява їх найбільш імовірна в навчальних закладах «закритого» типу, наприклад, школах-інтернатах, училищах, де навчаються тільки підлітки та юнаки.
 

Аналізуючи механізм розвитку гомосексуальних нахилів, слід враховувати, що в юнацькому віці статеві можливості та інтенсивність статевого потягу швидко зростають і сягають максимуму приблизно на 20—23 рік; надалі й можливості, й потяг поступово слабнуть. На цьому тлі перші гомосексуальні враження бувають особливо яскравими і міцними. А те, що гомосексуальна поведінка ніскільки не суперечить тактиці дорослих у сфері статевого виховання їхніх синів і навіть опиняється в руслі їхніх устремлінь (хоч, зрозуміло, поза волею дорослих і абсолютно всупереч їхнім намірам), нерідко служить достатнім психологічним обгрунтуванням для тих, що починають статеве життя як гомосексуалісти — адже жодна з небезпек статевого життя з представницями жіночої статі, жодна з провин, про які їм говорили дорослі, не стосується гомосексуальних контактів. Факт такого протиставлення цих двох видів статевих стосунків — гетеросексуальних і гомосексуальних — у свідомості гомосексуалістів підтверджується і тією обставиною, що серед них поширене переконання, нібито гомосексуальні стосунки не призводять до зараження венеричною хворобою: від жінки такою хворобою заразитися можна (про що їм неодноразово повторювали батьки), а от від чоловіка — ні.

Природно, життя спростовує це: саме виявлення дерматовенерологами джерел зараження чоловіка, що захворів, наприклад, на сифіліс, і приводить до виявлення гомосексуальної групи. Венерологи зазначають, що гомосексуалізм тепер посідає помітне місце в поширенні венеричних захворювань.
 

На думку ленінградського соціопсихолога І. С. Копа, гомосексуальна спрямованість статевого потягу формується протягом 4—5 років і ділиться на три етапи. На першому з них (14,6—18,2 роки) підліток, юнак проходить шлях від першого усвідомленого інтересу до представника своєї статі до першої підозри щодо своєї гомосексуальность На другому етапі (16,7—18,8 років) він здійснює перший гомосексуальний контакт. На третьому етапі (19—20,7 років) він остаточно переконується у своїй гомосексуальнссті, після чого йде вироблення відповідного стилю життя. В цьому суттєву роль відіграє стан внутрішнього конфлікту, почуття страху й самотності, які заважають виникненню психологічної близькості з іншими людьми.
 

Усвідомлення того, що суспільство осуджує гомосексуалістів, призводить, з одного боку, до вироблення у них сектантської настанови, з іншого — до формування цілої системи поглядів, в основі якої лежать претензії на винятковість. Це слід розцінювати як підсвідоме прагнення до компенсації: відчувати себе в ізоляції легше з позицій «обраності». Гомосексуалісти не лише прагнуть виправдати себе, але більше того, намагаються піднести свої стосунки до рангу особливої доброчесності, до рангу вищої форми людських стосунків. Тому природне їхнє прагнення принизити жінку, переконання, що і в інтелектуальному, і в естетичному відношенні вона стоїть на нижчому, порівняно з чоловіком, ступені розвитку, що вона є істотою «неповноцінною». Сповідувати такі погляди гомосексуалістам тим легше, що багато хто з них втрачає здатність (або ж вона лишається нерозвиненою) сприймати жіночу красу, причому помічено, коли дехто й може оцінити привабливість жіночого обличчя, то щодо фігури вони не в змозі дійти якогось висновку.(...)
 

Гомосексуалізм протистоїть не тільки нормальним гетеросексуальним статевим відносинам, а й системі культурних, моральних досягнень суспільства. Тому він заслуговує на осуд і як соціальне явище, і як психічний склад та лінія поведінки конкретної людини. Водночас, безсумнівно, що люди, які страждають на нього, потребують спеціальної медичної допомоги, яка, однак, все ще недостатньо ефективна. Тому профілактика гомосексуалізму — одне з важливих завдань статевої гігієни хлопчика, підлітка, юнака. Вона полягає в тому, щоб запобігати всім тим факторам, які можуть настроювати хлопчика, підлітка, юнака проти жіночої статі, контролювати характер їхніх стосунків з представниками своєї статі, ретельно добирати працівників навчальних закладів типу шкіл-інтернатів.

Переглядів: 151 | Додав: psychologia | Теги: Гомосексуалізм серед підлітків, профілактика гомосексуалізму, Гомосексуалізм | Рейтинг: 0.0/0