close

Рух це життя

У людини, як і в будь-якої живої істоти, є природжена потреба в русі. Залежно від того, як вона задовольняється, ця потреба може або розвиватися, або поступово певною мірою згасати. Є різноманітні способи її задоволення — біг, ходьба на значні відстані, заняття певним видом спорту тощо. При цьому способи задоволення потреби в русі, які закріпилися й стали звичними (наприклад, ранкова зарядка), самі поступово стають потребами — вторинними стосовно неї.

Рух — важливий природний стимул життєдіяльності організму, тренування різних його органів та систем. Завдяки рухові підвищується загальний життєвий тонус, зростає працездатність і здатність людини переносити навантаження, стійкість проти хвороб. Річ у тому, що рух потребує певного енергетичного забезпечення, а також координації функцій окремих органів та систем. Завдяки рухам розвивається здатність організму до зміни рівня активності перебігу різноманітних обмінних процесів, нагромадження резервів енергії та пластичних речовин для забезпечення наступних рухів, зростає економічність діяльності органів і систем. Завдяки рухам зростає синтез білка, а отже, і посилення процесів росту, збільшення м’язової маси й сили м’язів. При цьому слід мати па увазі, що помірні динамічні навантаження (біг, спортивні ігри) сприяють збільшенню росту в довжину, а силові (боротьба, штанга), сповільнюючи ріст кісток у довжину, збільшують поперечні розміри їх, масивність. Усе це безпосередньо і дуже сприятливо позначається на загальному стані, самопочутті, зовнішньому вигляді та функціональних можливостях людини (силі, спритності, рухливості, витривалості). Тому достатня кількість рухів абсолютно необхідна для нормального розвитку і здоров’я хлопчика, підлітка, юнака.
 

Завдяки рухам збільшується життєва місткість легенів, окружність грудної клітки, легені краще розпрямляються, кровообіг у всіх відділах їх стає рівномірним. Це дуже важливо, оскільки застій крові в будь-якому відділі легенів сприяє розвитку пневмонії (запалення легенів). Є навіть особливий різновид пневмонії — застійна; вона розвивається в ослаблених людей (частіше в немовлят і людей похилого віку), які змушені в зв’язку з якимось захворюванням лежати нерухомо. Хороша вентиляція легенів потрібна для достатнього постачання організму киснем; при недостатності цього процесу спостерігаються різні несприятливі явища: понижена працездатність, мала стійкість до захворювань, головні болі або відчуття тяжкості в голові тощо.
 

Завдяки рухам повноцінно розвивається серцево-судинна система. Особливо позитивним є збільшення сили серцевих скорочень, що виражається в збільшенні так званого ударного об'єму серця (тобто кількості крові, що виштовхується серцем в аорту під час кожного скорочення). Завдяки цьому треноване серце при меншій кількості скорочень за одиницю часу здатне краще, ніж нетреноване, забезпечити потреби організму в кисні та поживних речовинах, що їх переносить кров. Водночас це дає змогу серцю і більше відпочивати: збільшення інтервалу між наступними скороченнями означає подовження періоду, коли серце перебуває в розслабленому стані.
 

Порівняно менш відомі, але дуже важливі й сприятливі зміни, що виникають завдяки активним рухам у центральній нервовій системі. Під впливом фізичного навантаження зменшується дратівливість людини; сон стає глибшим, засипання — легшим і швидшим. Не випадково вимушене обмеження рухової активності, а тим більше повна нерухомість (наприклад, в експериментальних умовах) досить несприятливо відбиваються на загальному стані й самопочутті, причому на першому плані опиняються саме відхилення нервово-психічного характеру. Так, спеціальними експериментами встановили, що в людей, змушених лежати нерухомо, швидко погіршується настрій, з’являється дратівливість, зникає бажання займатися розумовою працею, читати, слухати радіо, дивитися телевізор. їх починає дратувати сміх, музика, навіть те, що раніше радувало. Виникає безпідставне відчуття тривоги, страху; сон стає неглибоким; незважаючи на відчуття нервової втоми, заснути важко.
 

Між психічним розвитком і характером рухів існує прямий зв’язок, який легко простежити навіть у немовляти. Особливості його психічного розвитку можна досить точно визначити по тому, жваве воно чи інертне в своїх рухах, хаотичні вони чи цілеспрямовані, здійснюється який-небудь рух економна й раціонально чи з безліччю зайвих рухів, упевнено чи невпевнено.
 

Відомо, що рівномірний рух, особливо ходьба, допомагає зосередитися: під час ходьби думка стає жвавішою, і коли треба прийняти якесь рішення, а воно одразу не приходить, краще не сидіти за столом нерухомо, а ходити по кімнаті. Як зазначав Л. М. Толстой, «при сидячій розумовій праці, без руху справжнє горе. Якщо я не походжу, не попрацюю руками й ногами протягом хоч би одного дня, ввечері я вже не здатний ні на що: ні читати, ні писати, ні навіть уважно слухати інших, голова крутиться, а в очах зірки якісь, і ніч минає без сну».
 

Хоч рухи є природженою органічною потребою, у розвитку цієї потреби визначальними є не безумовні рухові рефлекси, а умовні, набуті протягом життя. Ті рухи, які є в дорослої людини, формуються поступово, у процесі її розвитку. Як підкреслював фізіолог М. М. Щелованов, «не заперечуючи для розвитку тих чи інших рухів відповідного ступеня морфологічної готовності й зрілості нервової системи, слід враховувати, що виникнення та оформлення рухів у дитини визначається насамперед зовнішніми подразниками, що діють на рецептори, в основному зоровий, слуховий і тактильний, які виконують роль стимуляторів, що спонукають дитину до того чи іншого руху». Отже, своєчасний і правильний розвиток рухів дитини, з усіма супровідними сприятливими процесами та явищами, можливий лише за певних умов і потребує цілеспрямованих зусиль, система яких дістала назву фізичного виховання. Фізичне виховання, а також гігієна є найважливішими факторами, що сприяють повноцінному розвитку організму хлопчика, підлітка, юнака, збереженню їхнього здоров'я, підтриманню високої працездатності. Не випадково, за даними педагога В. К. Шурухіної, серед школярів з низьким і нижче середнього фізичним розвитком невстигаючі становлять до 40 %, серед школярів із середнім фізичним розвитком — тільки близько 10 % і серед школярів з хорошим фізичним розвитком— лише 4—5 %.
 

Переглядів: 162 | Додав: psychologia | Теги: стимул життєдіяльності організму, рух | Рейтинг: 0.0/0