close

Важливим завданням фізичного виховання є виховання правильної постави

Постава — це вміння без особливого напруження утримувати своє тіло, зберігаючи правильну позу в різних положеннях: сидячи, під час ходьби, ігор тощо. Водночас постава — це і сама правильна поза в усіх цих умовах. При правильній поставі голова й тулуб перебувають на одній вертикальній лінії, плечі розгорнуті, трохи опущені й перебувають (праве і ліве) на одному рівні, лопатки притиснуті, груди злегка опуклі, живіт втягнутий, вигини хребта виражені нормально, ноги випрямлені в колінних і кульшових суглобах. Правильна постава цінна з двох основних причин: по-перше, для нормального функціонування всіх внутрішніх органів, по-друге, рухи людини найбільш природні, економічні й результативні. Навпаки, неправильна постава шкідлива для здоров’я, для працездатності, для зовнішнього вигляду. Наприклад, сутулість, впалі груди утруднюють роботу серця і легенів, що призводить до недостатнього постачання організму киснем, спричинює підвищену стомлюваність, дратівливість тощо. Розслабленість (а згодом і слабкість) м’язів живота призводить до зміщення органів черевної порожнини, атонії шлунку, застійних явищ у жовчному міхурі та кишечнику.
 

Існують різні за змістом і ступенем порушення постави. Найбільш відоме порушення, що називається сутулістю. При ній шийний вигин хребта збільшений, а поперековий згладжений, плечі опущені й трохи зведені вперед, лопатки розведені, груди впалі; голова опущена; ноги нерідко зігнуті в колінах, руки висять вздовж тулуба. Численні дефекти постави пов’язані з порушеннями форми хребта. При так званій лордотичній поставі різко посилений поперековий вигин хребта, живіт випнутий, м’язи його розслаблені. При кіфотичній поставі, крім цього, спостерігається і посилення шийного вигину. При випрямленій поставі вигини хребта виражені недостатньо, що сприяє утворенню бокових його викривлень. Бувають окремі порушення в різних частинах тіла: так звані «крилоподібні» (тобто які дуже відстають від тулуба) лопатки, плоскість грудної клітки, асиметрія плечей (одне вище за друге) або ж надмірна зведеність їх вперед тощо.
 

Розрізняють три ступені порушення постави. Перший — спостерігаються лише нестійкі зміни постави — неправильні пози тіла, які зникають в положенні прямої стойки. Другий — характерні стійкі функціональні порушення, що не зникають із змінами положення тіла; третій — простежуються фіксовані порушення, пов’язані зі змінами не тільки в м'язовій, а й у кістково-зв’язочній системі. Щоб виправити порушення третього ступеня, потрібні довгі й систематичні заняття лікувальною гімнастикою.
 

Засобами формування правильної постави є фізичні вправи та постійний контроль за додержанням правильної пози під час їжі, сну, на уроці і вдома в процесі приготування завдань, читання книг (деякі підлітки, юнаки люблять читати напівлежачи, що шкідливо), під час трудової діяльності, на прогулянці та ін.
 

Найважливішою умовою правильної постави є нормальний розвиток хребта. Першим у віці одного-півтора місяця з’являється шийний вигин; це пов’язано з початком тримання дитиною голови. Нерідко хлопчики здатні тримати голову протягом кількох секунд уже в двотижневому віці. З цього віку їх варто частіше класти на живіт, поступово збільшуючи час (зрозуміло, коли вони не сплять). Проте тримати дитину на руках у вертикальному положенні ще не можна до 3—4 місяців. Коли кажуть, що дитина тримає голову, мають на увазі її впевнене піднімання в положенні на животі. Тримати її впевнено у вертикальному положенні дитина не може до 3—4 місяців: м’язи шиї спершу здатні утримувати голову лише в напрямку передньо-задньому; а тримати голову в боковому напрямку вони стають здатні тільки через місяць-півтора, та й то не у всіх дітей.
 

Наступні вигини хребта пов’язані з початком сидіння і стояння дитини. Слід розрізняти здатність дитини сидіти, після того як її посадовили, і сідати самостійно: останнє часто стає для неї можливим лише після того, як вона впевнено стоїть. А садовити дитину можна тільки тоді, коли в позі сидіння вона здатна впевнено підтримувати вертикальне положення верхньої частини тулуба і не згинатися вперед чи вбік, у противному разі відбуваються небажані викривлення хребта. Незважаючи на те, що всі фізіологічні вигини хребта формуються повністю на початок ходьби, довгий час вони лишаються незакріпленими і до 7—12 років підтримуються лише за рахунок активної роботи м’язів. Лише після 11—12 років у підлітків відбувається фіксація вигинів хребта за рахунок певного співвідношення його кісткових і хрящових елементів.
 

Слід зауважити, що велике значення для здоров’я організму в цілому має нормальний стан хребта. Через між хребтові отвори проходять численні нерви, які регулюють різноманітні функції організму, в першу чергу рух і різні види чутливості. Защемлення їх внаслідок порушень між хребтових отворів (а останнє може бути пов’язане з порушенням самих хребців і між хребтових хрящових дисків) тягне за собою різні неприємні наслідки, починаючи від радикуліту і закінчуючи розладнанням функцій внутрішніх органів.
 

Щоб запобігти порушенням хребта, уже з раннього віку слід застерігати дитину від стрибків з висоти, навіть невеликої, уникати в рухливих іграх позицій, пов’язаних з розставленням ніг ширше плечей тощо. Для виховання правильної постави в малюків треба використовувати вправи, пов’язані з прогинанням хребта (під повзання під різноманітними предметами).
 

Хлопчики ще не можуть самостійно слідкувати за своєю позою — вони не володіють достатньою здатністю до самоконтролю, легко відволікаються. Тому завданням дорослих є активний контроль за позою і безпосереднє виправлення її під час різноманітних занять. Треба постійно слідкувати, щоб під час письмових занять (а готувати уроки потрібно в спеціально обладнаному місці) край стільця, на якому сидить хлопчик, заходив під кришку столу на 2—3 см, ноги стояли вільно на підлозі, гомілки були під прямим кутом до стегон, передпліччя лежали на кришці столу, плечі перебували на одному рівні, спина була прямою, а голова лише трохи нахилена вперед.
 

Основними порушеннями правильної пози є: опускання голови та нахил її вбік, звисання ліктя лівої руки зі столу, внаслідок чого ліве плече опускається нижче від правого, а хребет вигинається вліво, упирання грудьми в передній край столу. Під час читання й заучування уроків поза може бути трохи вільнішою й різноманітнішою, але слід забороняти сидіти боком до столу, підкладати під себе ногу, сидіти зігнувшись, з опущеним ліктем. Учитель має слідкувати і за позою учня під час відповіді: учень повинен стояти прямо, щоб вага тіла рівномірно розподілялася на обидві ноги, які мають бути злегка розставлені; під час відповіді не можна спиратися на парту чи дошку. Недопустиме тривале носіння портфеля в одній руці; потрібні для занять предмети треба носити в ранці за спиною.
 

Завданням виховання правильної постави в підлітків є закріплення правильних її навичок у статичних позах і під час пересування, вироблення відчуття правильної постави. Щоб досягти цього, корисно ходити з предметом на голові, зберігаючи правильне положення тіла; вправу можна виконувати з розплющеними чи заплющеними очима. Корисні також вправи з м’ячом типу: взяти два невеликі м’ячі, один підкинути догори, а другий піднімати з підлоги й намагатися не дати впасти на підлогу першому.
 

Підлітки вже здатні до певного самоконтролю. Тому їх слід ознайомити з поняттями про правильну та неправильну поставу, про заходи запобігання її порушенням. Якщо хлопчикам доводиться безпосередньо виправляти позу, то з підлітками частіше можна обмежитися нагадуванням про необхідність додержувати правильної пози. Виробляючи поставу в підлітків, слід враховувати те, що внаслідок інтенсивного збільшення довжини нижніх кінцівок відбувається зміщення центру ваги тіла вгору. Це може несприятливо позначитися на розвитку плечового пояса, вигинів хребта, манери тримати своє тіло. Треба мати на увазі, що підлітки внаслідок переоцінки своїх фізичних можливостей схильні піднімати надмірну для них вагу, що несприятливо позначається на стані хребта, який у цьому віці все ще не сформований.
 

Підлітків слід привчити після кожних 40—50 хв праці за письмовим столом робити так звану фізкультхвилинку — перерву на 2—3 хв, під час якої треба походити по кімнаті, потягнутися, глибоко подихати. Звичка до таких пауз дає змогу робити їх не відволікаючись від суті виконуваного завдання.
 

Під час занять з праці, пов’язаних з положенням стоячи (наприклад, робота з випилювання, стругання тощо), треба слідкувати за тим, щоб ступні ніг були розставлені з невеликим розворотом назовні, вага тіла перенесена з п’яток на передню частину стопи, коліна випрямлені, живіт підтягнутий, кисті рук під час роботи розгорнуті.

Положення корпусу має бути прямим, а якщо характер роботи цього не дозволяє, то частіше змінювати позу, щоб навантаження розподілялося рівномірно на обидві половини тіла чи то одночасно, чи навперемінно протягом певного проміжку часу.
 

Завданням виховання постави у юнаків є поліпшення будови тіла і зовнішнього вигляду. Найкращий спосіб досягти цього — продумана система самостійних домашніх занять. Основна причина розвитку порушень постави в юнаків— гіподинамія (про неї ми вже говорили раніше), а також значно чіткіше виражена в цьому віці різниця в наростанні сили м’язів правої і лівої половин тіла. Тому важливим завданням є контроль за рівномірністю розвитку м’язів з використанням таких засобів, як гантелі невеликої ваги (1—1,5 кг), еспандер, гумовий бинт. Юнакам, як і підліткам, під час роботи потрібні паузи, протягом яких слід робити такі рухи: піднімання й розведення плечей, кругові рухи руками, плечима, рухи плечима вперед і назад у положенні рук вздовж тулуба. Як і підліткам, юнакам корисний денний відпочинок (у положенні лежачи) протягом ЗО—40 хв: це дає змогу розслабити м’язи, розвантажити хребет. 
 

У будь-якому віці треба слідкувати за положенням під час сну; матрац має бути твердий і обов’язково рівний, щоб всередині нього не утворювалося провалу; неприпустимо спати на перині, підкладати під голову високу подушку, що призводить до здавлювання грудної клітки й утруднення дихання.
 

На жаль, часом погана постава виявляється наслідком свідомих зусиль підлітка чи юнака. Декому з них здається, що широко розставлені ноги, загальне напружене положення тіла є ознакою сили й мужності. Багато хто виробляє таку манеру триматися після того, як почав відвідувати яку- небудь спортивну секцію, особливо секцію боротьби. Звичайно, ця манера краща за манеру гнутися й сутулитися, але вона створює досить комічне враження. Слід переконати підлітка, юнака, що правильна постава та, яка поєднує в собі повну свободу й невимушеність з підтягнутістю й гнучкістю; рухи мають бути не розмашисті, а економні. Іншою вадою є навмисне недбала манера рухатися, загальна розслабленість і начебто в’ялість. Це теж спосіб «прилучення» до дорослішого віку. Тільки тут маються на увазі не дорослі сила й мужність, образ яких «запозичений» з кінофільму чи з якоїсь картинки, а, очевидно, навченість життєвим досвідом, якась недбалість у поведінці, властива дорослим і вже трохи втомленим життям людям, на противагу безпосередності й гострому інтересу до оточення, характерним для нормальної дитини, підлітка, юнака. Слід переконувати їх, що нікого вони цим не здивують і що такі манери властиві але ніяк не кращим з дорослих і справді навчених життям людей.
 

З вихованням правильної постави змикається і запобігання плоскостопості. Як уже говорилося, слід забороняти дітям стрибати з висоти, бо це може призводити до розпластування стопи і поштовхам в суглоби внаслідок недостатності її пружних властивостей. Навпаки, невеликі підстрибування корисні, бо тренують стопу. У процесі занять легкою атлетикою, а також з вагою може спостерігатися сплощення стопи; помітили, що нормальна висота її зводу часом відновлюється протягом 1—2 діб після інтенсивного тренування. Для нормального формування й розвитку стоп важливе правильне взуття. Тісне взуття порушує розвиток і функцію зводу стопи, сприяє виникненню мозолів, врослих нігтів, запаленню тих місць, де на ногу давлять шви й рубці. Якщо взуття завелике, слід одягати додаткову пару шкарпеток, щоб воно щільно прилягало до ноги.

Остеохондроз - порушення структури і функції окремих хребетних рухових сегментів - http://osteohondroz.ucoz.com

Переглядів: 205 | Додав: psychologia | Теги: запобігання плоскостопості, порушення постави, Постава | Рейтинг: 0.0/0