Почуття, як і інші психічні явища, являють собою функцію мозку. В їх основі лежать процеси вищої нервової діяльності, які відбуваються в корі великих півкуль і в поблизу розміщеній підкорці. Значну участь у здійсненні емоційних реакцій беруть підкоркові нервові вузли, які регулюють безумовнорефлекторну діяльність внутрішніх органів і здійснюють мимовільні виразні рухи скелетної мускулатури.
Емоційні реакції характеризуються глибокими змінами вегетативних процесів (процесів дихання, кровообігу, травлення), а також зміною міміки (виразом обличчя), інтонації і тембру голосу, що надає їм своєрідного виразного характеру. Так, наприклад, в стані страху людина відчуває затримку дихання, серцебиття, нудоту; очі й рот мимовільно розширюються, появляються захисні рухи рук і всього тіла. При радості, навпаки, людині легко стає на серці, вона дихає на повні груди, рухи й пози набувають невимушеного характеру, обличчя мимовільно розпливається в усмішці.
Ці виразні рухи бувають різними при різних емоціях; іноді достатньо подивитись на дитину, щоб пізнати ті почуття, які вона переживає, зрозуміти, наприклад, радісна вона чи сумна, здивована чи ображена (рис. 21, 22, 23, 24).
При емоційних реакціях відбувається або підвищення діяльності всього організму, або пригнічення, гальмування його активності. Цим пояснюється та важлива роль, яку відіграють почуття в житті людини, той великий вплив, який вони мають на її діяльність.
Найпростіші емоційні реакції здійснюються підкорковими центрами без участі кори. І мають природжений безумовнорефлекторний характер. Так, наприклад, уже в новонародженої дитини спостерігається своєрідна реакція «страху», яка виражається в захисних реакціях всього тіла, в плачі й криках, що виникають при сильних звуках, а також при падінні тощо. В ході дальшого розвитку встановлюється складна взаємодія кори й підкорки при емоційних реакціях.
Найпростіші емоційні реакції здійснюються підкорковими центрами без участі кори. І мають природжений безумовнорефлекторний характер. Так, наприклад, уже в новонародженої дитини спостерігається своєрідна реакція «страху», яка виражається в захисних реакціях всього тіла, в плачі й криках, що виникають при сильних звуках, а також при падінні тощо. В ході дальшого розвитку встановлюється складна взаємодія кори й підкорки при емоційних реакціях.
З одного боку, підкорка € джерелом сили для кори, піднімає тонус певних ділянок великих півкуль і тим самим активізує утворення і відновлення певного роду асоціацій. Так, при почутті спраги збудження, що викликане в підкорці сигналами, які йдуть зсередини організму, досягає кори великих півкуль і вибірково оживлює сліди спогадів про холодні джерела, про освіжаючі напитки тощо.
З другого боку, кора в процесі розвитку здійснює все зростаючий вплив на діяльність підкоркових центрів. Цей вплив виявляється в утворенні нових умовнорефлекторних емоційних реакцій, в усвідомленні людських почуттів і в підпорядкуванні їх вольовому контролю.
Якщо подразники емоційних реакцій супроводяться якими-небудь байдужими подразниками, то згодом ці останні також починають викликати відповідні почуття.
Так, зовнішній вигляд дитячого садка чи його назва може бути байдужою для дитини, яка його не відвідує. Але якщо, вступивши в дитячий садок, дошкільник відчуває задоволення від ігор і занять, які там проводять, якщо вихователі прищепили йому любов і симпатію до товаришів, то один вигляд дитячого садка, одне словесне нагадування про нього можуть викликати у дитини приємне, радісне почуття.
Інший шлях виникнення нових почуттів пов'язаний, як указує І. П. Павлов, з утворенням у корі великих півкуль стійких систем тимчасових зв'язків, так званих динамічних стереотипів.
Безперешкодне здійснення звичної системи дій викликає почуття задоволення, легкості. Здійснення звичних дій в незвичайних умовах викликає почуття трудності. Якщо, незважаючи на перешкоди, ці дії все ж успішно завершуються, виникає переживання радості, задоволення. Нарешті, коли система дій, що склалася, натрапляє на нездоланні перешкоди і ламається під впливом навколишніх обставин, виникає почуття незадоволення.
Утворенням певного роду динамічних стереотипів можна пояснити виникнення деяких вищих почуттів. Так, у дитини, яку систематично привчали до виконання певних обов'язків і додержування певних моральних норм поведінки, є моральне задоволення, коли цей установлений порядок взаємовідносин між людьми суворо додержується, а почуття незадоволення, страждання появляється в тих випадках, коли цей порядок ким-небудь порушується.