Увага, відіграючи дуже важливу роль у нашій діяльності, особливо необхідна тоді, коли відбувається не відтворення старих. засвоєних раніше тимчасових зв'язків, а утворення нових, тобто при будь-якому навчанні. Фізіологічну основу уваги складають орієнтувально-дослідницькі рефлекси.
Орієнтувальні рефлекси викликаються новими подразниками або всякою раптовою зміною обстановки. Тому І. П. Павлов назвав їх рефлексами «що таке?».
При увазі відбувається зміна пози, яка створює найкращі умови для сприйняття подразників. Виникають своєрідні дії, які полягають у поворотах голови, в рухах очей, в обмацуванні рукою, які дозволяють з'ясувати особливості подразників, що сприймаються, і взаємовідношення між ними.
До складу таких орієнтувальних реакцій, які виникають при появі нового подразника, входять, крім зовнішніх рухів, також своєрідні зміни процесів, що відбуваються всередині організму. Залежно від особливостей подразника підвищується чутливість певних аналізаторів, змінюється діяльність серцево-судинної системи, що забезпечує краще кровопостачання мозку, дихання стає більш поверхневим, більш рідким тощо. Разом з тим поява орієнтувальних реакцій гальмує загальну рухову активність організму. Так, наприклад, людина, яка зненацька почула під час про¬гулянки шум реактивного літака, що пролітає, припиняє розмову із своїм супутником, повертається в бік нового подразника.
Такого роду рефлекторні зміни пози й рухів надають увазі виразного характеру ( рис. 15).І. П. Павлов писав: «Щохвилини кожний новий подразник, що падає на нас, викликає відповідний рух з нашого боку, щоб краще, повніше довідатися відносно цього подразника. Ми вдивляємося в образ, що появляється, прислухаємось до звуків, що витікають, посилено втягуємо запах, що вражає пас, і, якщо новин предмет поблизу нас, намагаємося сприймати його на дотик і взагалі намагаємося охопити чи захопити кожне нове явище або предмет... відповідними органами чуттів».
Завдяки оріентувально-дослідницькому рефлексу вплив нового об'єкта на нервову систему людини стає сильнішим і різноманітнішим. При цьому змінюється перебіг нервових процесів у тих ділянках кори великих півкуль, які піддаються впливу нових подразників. У цих ділянках створюється досить сильний і стійкий осередок збудження.
Панівний осередок підтримує завдяки іррадіації нервового збудження всі інші осередки, що мають до виконання даної діяльності більш-менш близьке відношення, і гальмують, внаслідок індукції всі осередки, що не мають до неї відношення. Нові подразники, а також все, що зв'язане з життєво важливими для людини впливами, все, що має відношення до її потреб та інтересів, викликає в першу чергу орієнтувальні реакції, привертає до себе увагу. Разом з тим речі мало значимі, що не мають відношення до потреб та інтересів, проходять непоміченими, не викликають уваги людини.
Так, голодна людина звертає увагу на запах їжі, на вигляд їстівних продуктів, на вивіски їдалень і ресторанів. Людина, яка цікавиться ботанікою, звертає, увагу на малопомітні для інших рослини, на їх будову, на їх спосіб життя, на книги, присвячені ботаніці, тощо.
Завдяки взаємодії панівного осередку збудження (викликаного подразниками, що вже набули для людини важливого життєвого значення) з іншими осередками (викликаними новими подразниками, що мають більш-менш близьке відношення до життєво важливих подразників) між ними швидко утворюються тимчасові зв'язки, а ті, які утворилися раніше, легко відновлюються.
Важливу роль в увазі людини, крім безпосередніх подразників, набувають подразники словесні.
Увагу малої дитини організовують оточуючі дорослі за допомогою словесних вказівок. Проте в дальшому вона починає сама скеровувати свою увагу за допомогою слова на ті чи інші предмети, називаючи їх вголос чи про себе, формулюючи словами завдання, які стоять перед нею.