До числа найпростіших емоційних переживань належать так звані елементарні почуття. Останні звичайно виступають не самостійно, а в сполученні з іншими психічними процесами, в першу чергу з відчуттями і сприйманнями. Так, наприклад, одні кольори відчуваються нами як приємні, інші — як неприємні, одні звуки приносять нам задоволення, інші — незадоволення.
Дуже сильні і відносно короткочасні емоційні переживання називаються афектами. Афекти супроводяться різкими змінами в стані внутрішніх органів, у м'язовій діяльності, в перебігу психічних процесів.
Людина, що, тремтячи від люті, кидається з кулаками на товариша, який образив її, перекидаючи все на шляху, знаходиться в стані афекту.
При афекті різко понижується здатність до осмислення навколишнього світу і до контролю над своїми вчинками. Проте була б помилкою вважати афект чимсь фатальним, непоборним. При будь-якому найсильнішому афекті людина дисциплінована, із стійкими моральними переконаннями знаходить можливість стримати себе, не допустити до здійснення антисуспільних, безглуздих вчинків. Афекти страху, гніву, окремих спалахів нестримної радості можуть виникати при певних обставинах і в дошкільників, які в меншій мірі здатні ними керувати, ніж дорослі. При неправильному вихованні деякі діти починають на будь-які незначні неприємності або труднощі реагувати афективними спалахами, заливатися сльозами, стукати ногами тощо. Завдання вихователя полягає в тому, щоб своєчасно звернути увагу на таку емоційно збудливу дитину і в разі необхідності заспокоїти її, відвернути від хвилюючої події, а разом з тим поступово привчати стримувати себе, керувати своїми почуттями.
Тривалі емоційні стани, що впливають протягом довгого часу на всю поведінку людини, називаються настроями.
Настрій може бути веселим або сумним, сердитим або добродушним, піднесеним або пригніченим.
Іноді причиною настрою є одне якесь сильне почуття, викликане важливою для людини подією. Так, серйозна удача в роботі може на весь день створити у нас бадьорий, радісний настрій. Навпаки, сварка з товаришем здатна надовго зіпсувати нам настрій. Проте частіше настрій створюється не однією, а кількома подіями, що викликають схожі емоційні переживання. Настрій тим і характерний, що в ньому переживається ставлення людини не до окремої особи, окремих предметів або дій, а до всієї сукупності її життєвих умов у даний відрізок часу. Залежна від цього може змінюватися, підвищуватися і знижуватися загальний тонус організму, по-різному проходити практична і розумова діяльність.
Тому створення бадьорого, життєрадісного настрою у дітей є одночасно однією з важливих цілей виховної роботи і яскравим показником правильності її організації.
Коли вихователь не вміє організувати захоплюючого, багатого змістом життя в групі, коли в дитячому садку немає цікавих ігор і занять, коли перед дітьми не поставлені зрозумілі їм цілі, на досягнення яких вони могли б скерувати свою діяльність,— створюється атмосфера нудьги, на фоні якої виникають капризи і сварки між дітьми.
На протилежність цьому при правильній організації педагогічної роботи, коли дитина весь час зайнята змістовною і цікавою для неї справою, коли ця справа зв'язує її з іншими членами дитячого колективу, створюється піднесений, життєрадісний настрій, який допомагає дитині не тільки досягти певних успіхів у своїх іграх та заняттях, але й легко пережити тимчасові невдачі й образи.