Умовний нервовий зв'язок є тимчасовим і за певних умов може загальмуватися. Так, якщо під час дії умовного подразника (наприклад, світла, що викликає умовно-рефлекторне слиновиділення) почне діяти новий сторонній подразник (наприклад, звук сирени), то умовний рефлекс пригнічується, загальмовується. Таке гальмування називається зовнішнім, або безумовним, бо воно виникає без всякої вправи, не вимагає індивідуального досвіду.
Крім зовнішнього, існує гальмування внутрішнє. Прикладом внутрішнього гальмування є згасання умовного рефлексу.
Якщо умовний подразник (наприклад, світло) не супроводжувати кілька разів підряд безумовним (наприклад, їжею), то він перестає викликати відповідний умовний рефлекс (наприклад, слиновиділення). Внаслідок непідкріплення умовного подразника безумовним виникає процес гальмування, який призводить до згасання умовного рефлексу. Таке гальмування, яке виробляється лише за певних умов, називається внутрішнім, або умовним, гальмуванням.
Внутрішнє гальмування є фізіологічною основою руйнування навичок при тривалій відсутності вправ, а також забування фактів, які стали для нас байдужими, втратили своє колишнє значення.
Коли процес гальмування розливається по всій корі великих півкуль, настає сон. Звичайно під час сну не всі ділянки головного мозку охоплені гальмуванням в однаковій мірі. У зв'язку з цим у деяких із них під впливом внутрішніх і зовнішніх подразників оживлюються сліди минулих вражень, і в людини виникають образи сновидіння. При дуже глибокому сні вся психічна діяльність припиняється. Продовжують працювати лише внутрішні органи (органи дихання, кровообігу, травлення тощо), що управляються нижчими відділами нервової системи, які залишаються незагальмованими.