Характером називаються способи ставлення, які склалися у людини, до навколишніх людей, до своєї справи, до самої себе.
Фізіологічною основою характеру є утворена і усталена в результаті тривалого життєвого досвіду і виховання система узагальнених тимчасових зв'язків у мозку людини. В характері відбивається в першу чергу звичний для даної особистості спосіб поводитися з іншими людьми, ставитися до своїх обов'язків.
Замкнута людина чи товариська, з відповідальністю вона ставиться до своїх обов'язків чи недбало, рішуче вона добивається суспільно важливих результатів чи схильна вагатися при будь-яких утрудненнях тощо — все це складає важливі риси характеру.
Риси характеру формуються під впливом суспільних умов життя людини.
У класовому суспільстві протилежні риси характеру складаються у типових представників різних класів. У образах Троекурова, Ноздрьова, Собакевича, Плюшкіна ми бачимо типові риси характеру російських поміщиків-кріпосників. У п'єсах О. М. Островського і в багатьох творах О. М. Горького відображені типові риси характеру російського купецтва. Характер робітника-революціонера яскраво зображений Горьким в образі Павла Власова («Мати»).
У нас, завдяки єдності життєвих інтересів і світогляду всього народу, складаються такі риси характеру, як висока ідейна спрямованість і цілеспрямованість, патріотизм, ставлення до праці, усвідомлення обов'язку й відповідальності перед суспільством, вміння переборювати труднощі, скромність, мужність, творча ініціатива тощо.
Поряд з цими рисами, характерними для людей, у кожної окремої людини залежно від особливих умов її життя і діяльності формуються індивідуальні риси характеру, які відрізняють її від інших людей.
Важливу роль у розвитку характеру окремої людини відіграє формування у неї правильного світогляду, твердих політичних і моральних переконань.
Щоб у людини виробилися стійкі переконання, склався твердий характер, поряд з теоретичним вивченням,необхідна активна практична участь у творчій праці й суспільно-політичному житті народу, який будує суспільство.
Практична реалізація великих ідей комунізму в повсякденному житті, в роботі на виробництві, в колгоспі, школі, дитячому садку тощо, досвід спільного життя й діяльності в колективі радянських людей, які прагнуть досягти тих чи інших суспільно важливих результатів, приводять до формування у кожної окремої людини рис характеру, типових для нашого радянського суспільства.
Таким чином, характер не є щось незмінне, дане людині від народження. Він формується і розвивається залежно від умов життя і виховання.
Організуючи життя дитини, вироблюючи в неї світогляд, виховуючи любов до своєї Батьківщини, встановлюючи товариські взаємовідносини в дитячому колективі, привчаючи до розумової і фізичної праці, вихователь не тільки розвиває окремі психічні якості, але й формує особистість дитини, її характер.