Кожна людина знає психічні явища на основі своїх повсякденних спостережень. Проте такого роду знань ще зовсім не досить для наукового пояснення цих явищ. Для вивчення психіки, для з'ясування закономірностей, що лежать в її основі, необхідно застосовувати спеціальні методи психологічного дослідження.

Психічні процеси закономірно виникають під впливом об'єктивних умов життя і виявляються у зовнішній діяльності людини, в її рухах і висловлюваннях.

Правильне розуміння психіки може бути досягнуте тільки шляхом об'єктивного дослідження людської діяльності і тих умов, які її визначають.

Вивчення психіки не повинно зводитися до випадкових спостережень над окремими діями і окремими висловлюваннями.

Тільки систематичне, ретельно продумане вивчення ряду вчинків і ряду висловлювань людини може розкрити особливості її сприймання, пам'яті, мислення, почуттів, волі, виявити умови їх виникнення, встановити закономірності їх розвитку і зміни.

Об'єктивне вивчення психіки включає ряд методів психологічного дослідження.

Один із таких методів являє собою планомірне, систематичне спостереження за діяльністю людини, за якою судять про особливості її психіки.

Спостереження звичайно провадиться в природних умовах життя людини, без навмисного втручання в хід її діяльності. Наприклад, можна вивчати особливості уяви дитини, спостерігаючи різноманітні дитячі ігри. Вчинки і слова дитини докладно записуються, а потім ретельно аналізуються. Істотну роль у вивченні дитячої психології відіграє систематичне спостереження за розвитком психіки дитини на протязі тривалого періоду її життя. Іноді такі спостереження провадяться з метою простежити розвиток якого-небудь одного виду діяльності, наприклад розвиток рухів, мови або ж мислительних процесів у дитини. Щоденникові записи таких спостережень у деяких випадках супроводяться фото- і кінореєстрацією поведінки, звукозаписом (на спеціальному приладі) мовних реакцій дитини тощо.

Матеріали спостережень за діями або поведінкою досліджуваного часто доповнюються при психологічному дослідженні вивченням продуктів діяльності людини — щоденників, листів, малюнків тощо.

Велике значення у вивченні дитячої психології має дослідження образотворчої діяльності дитини — малювання, ліплення, конструювання. Так, аналіз малюнків, будов, виробів з глини тощо дає можливість з'ясувати особливості сприймання і уявлення у дітей, ступінь розвитку їх творчої уяви тощо.

Проте для пізнання закономірностей психіки недостатньо займатися спостереженням і аналізом продуктів діяльності. Необхідно поряд з перерахованими методами використати метод експерименту. Спостерігаючи людину в природних умовах, ми маємо справу з дуже складними і різноманітними обставинами,

і залишається неясним, який вплив робить кожна з них на її поведінку. Так, наприклад, прагнучи створити у дошкільників правильне уявлення про деякі городні рослини, вихователь провадить з дітьми відповідну бесіду, показує їм зображення цих рослин, йде на екскурсію на город, організовує трудову діяльність дітей на ділянці дитячого садка. Проте внаслідок складності обстановки й різноманітності педагогічних прийомів, які застосовуються одночасно, залишається неясним, як формувалися уявлення про городні рослини у дошкільників, яку роль тут відіграли словесні пояснення, показ зображень, спостереження, власна практична діяльність дітей тощо. Тому доводиться ставити експеримент, у якому, штучно спрощуючи обстановку, змінюючи одні умови і залишаючи без зміни інші, ми дістаємо можливість точно встановити, від чого залежить дане психічне явище, які закономірності його виникнення й розвитку.

У психології застосовуються різні види експериментального методу.

Лабораторний експеримент провадиться в штучних умовах, у спеціальних приміщеннях — лабораторіях, обладнаних приладами, які дозволяють точно враховувати як зовнішні подразники (їх силу, тривалість, послідовність тощо), так і особливості реакцій-відповідей (рухів і словесних висловлювань) людини на ці подразники. Різноманітні прилади використовуються при дослідженні відчуттів і сприймань. Так, для вивчення слуху застосовується так званий аудіометр (рис. 1).

Цей прилад складається з лампового генератора і підсилювача звуку, який дозволяє точно дозувати звук за висотою, гучністю тощо, і навушників для досліджуваних. Експериментатор, повертаючи ручку аудіометра, змінює силу звуку, слідкуючи за тим, при якій його мінімальній інтенсивності досліджуваний уперше почує звук. Іншого роду дослід полягає в тому, що в один навушник подається звук більш низький, а в другий — трохи вищий і з'ясовується, при якій їх мінімальній відмінності досліджуваний починає цю відмінність помічати. Такі дослідження дозволяють точно встановити стан слуху досліджуваного, визначити рівень розвитку в нього чутливості до висоти й сили звуку, визначити дефекти цієї чутливості тощо.

У тих випадках, коли метод лабораторного експерименту використовується для дослідження психіки дітей, доводиться трохи змінювати дослід відповідно до вікових особливостей дитини, враховуючи її інтереси тощо. Так, при вивченні зорового сприймання форми дошкільником дослід будується таким чином. Перед досліджуваним на столі знаходиться експозиційний апарат, в оглядове віконце якого автоматично подаються карточки із зображенням різних геометричних фігур. Дитині дають інструкцію: при появі фігур одного роду (наприклад, трикутників) натискувати на лівий ключ, а при появі фігур іншого роду (наприклад, чотирикутників) — на правий ключ. Щоб зацікавити дитину в точному виконанні завдання, кожна її правильна дія певним чином підкріплюється. Коли дитина правильно сприймає фігуру, що з'являється, і натискує на відповідний ключ, то дверці іграшкового гаража автоматично відкриваються і з нього виїжджає заводна іграшка — автомобіль.

Цей ігровий момент, що використовується в досліді, підвищуючи інтерес дитини, змушуючи її прагнути до кращого виконання експериментального завдання, дозволяє більш точно з'ясувати особливості розвитку її сприймання.

Лабораторний експеримент застосовується при дослідженні не тільки відчуттів і сприймань, але й при вивченні процесів пам'яті, мислення тощо.

Наприклад, при вивченні пам'яті використовуються спеціальні прилади — мнемометри (вимірювачі пам'яті), які дають можливість демонструвати пропонований для запам'ятовування матеріал (окремі склади, слова, фрази, картинки тощо) протягом чітко визначеного проміжку часу, з однаковими часовими інтервалами між окремими частинами цього матеріалу (окремими складами, словами).

При дослідженні рухів, навичок тощо особливу увагу приділяють не тільки дозуванню подразників, але й точному реєструванню реакцій-відповідей досліджуваного. Так, для дослідження процесу вироблення навички, що полягає в умінні натискувати в певній послідовності на реактивні ключі відповідно до системи світлових сигналів, які з'являються, ці ключі з'єднують електричними провідниками або ж порожнистими гумовими трубками з реєструючими приладами, які записують реакції на паперовій стрічці, що рухається за допомогою спеціального апарата — кімографа (рис. 2).

Крім того, на цій стрічці реєструються сигнали, які подають досліджуваному, і відмічається за допомогою спеціального годинника тривалість досліджуваних процесів. Таким чином виходить точний графічний запис усіх поданих подразників і всіх реакцій-відповідей, а також поступова зміна останніх у міру того, як у досліджуваного вироблюється навичка безпомилкової дії в даних умовах.

Лабораторний експеримент являє собою найбільш точний метод психологічного дослідження. Проте, будучи дуже штучним і вимагаючи для свого здійснення відповідних приміщень і спеціального обладнання, він застосовується далеко не завжди. Тому в психології, зокрема психології дитячій, поряд з лабораторним експериментом широко застосовується інший вид експериментального дослідження — так званий метод природного експерименту.

Природний експеримент проводиться в умовах, близьких до звичайного життя досліджуваного, і останній може навіть не підозрівати, що він став об'єктом психологічного дослідження.

Природний експеримент з дітьми-дошкільниками проводиться у формі гри, навчальних занять тощо.

Так, наприклад, при дослідженні дотикових відчуттів організовують експеримент за типом гри в «чудесний мішечок». Кожному з учасників цієї експериментальної гри по черзі закривають очі і пропонують, обмацавши предмети, які дає експериментатор, узнати і назвати їх. При цьому експериментатор з'ясовує, як діти різного віку знайомляться з речами, який характер мають їх обмацувальні рухи, які помилки вони роблять, наскільки правильним і точним є їх дотикове сприймання.

При дослідженні такого мислительного процесу у дітей, як узагальнення, проводять, наприклад, експеримент на класифікацію предметів, який організовують у формі дидактичної гри (рис. 3).

На столі розкладають картинки, на яких зображені різні предмети. Дитині пропонують розкласти картинки на кілька купок так, щоб у кожній з них були зображення схожих предметів. При цьому з'ясовується, як діти встановлюють схожість і відмінність між предметами, на основі яких ознак вони об'єднують їх в одну групу, як вони їх узагальнюють. Мову дітей записують за допомогою магнітофона.

Описаний вид природного експерименту служить для встановлення того рівня психічного розвитку (в даному разі рівня розвитку процесів узагальнення), якого в даний момент уже досягла дитина.

На відміну від цього при психолого-педагогічному експерименті вивчають, при яких умовах і яким чином дитина навчається чогось нового, як у неї формуються нові психічні якості. Можна досліджувати, наприклад, шляхом психолого-педагогічного експерименту, як діти різного дошкільного віку засвоюють нові знання і вміння, яку роль у цьому відіграє безпосереднє сприймання дитиною навколишнього, її дії з предметами, що сприймаються, словесні пояснення вчителя тощо.

Таким чином з'ясовуються умови, які забезпечують правильне , розуміння і збереження в пам'яті повідомлюваних дитині знань, що необхідне для розробки ефективних методів дошкільного навчання,

Психолого-педагогічний експеримент застосовується також для вивчення питань психології виховання. Так, наприклад, організовуючи колективне виконання дошкільниками посильних трудових завдань, з'ясовують, який вплив це робить на розвиток їх волі, як виробляється в них уміння підпорядкувати свої особисті інтереси інтересам колективу, як формуються в них моральні якості, почуття дружби й товаришування, почуття відповідальності за спільну справу, працьовитість тощо.

Важливе значення для дитячої психології має вивчення і узагальнення передового досвіду навчально-виховної роботи в дитячих садках і школах. При вивченні складних психічних процесів необхідно поєднувати різні методи дослідження (аналіз педагогічного досвіду, спостереження, експеримент тощо). Завдання психології полягає в тому, щоб вивчити закономірності протікання і розвитку психічних процесів з тим, щоб сприяти насамперед справі виховання людей, всебічному розвиткові людської особистості.

Психологія має важливе значення для всіх галузей теорії і практики, де доводиться мати справу з людьми, враховувати їх психічні особливості, розвивати в них нові психічні якості.

Знання психології людей необхідне політичному працівничкові, організаторові виробництва, лікареві, юристові, письменникові.

Особливо важливу роль відіграє психологія в розробці різних педагогічних питань.

Для того щоб досягти необхідної майстерності у розв'язанні завдань, що стоять перед ними, для того щоб забезпечити всебічний розвиток дітей дошкільного віку, вихователі дитячих садків повинні володіти науковими знаннями про дитину, про її психологічні й фізіологічні особливості.

Вивчення психології необхідне вихователеві дитячого садка. Глибоке розуміння особливостей розумової діяльності дошкільників різного віку, вольових і емоціональних якостей, здібностей та інтересів дошкільника, а також закономірностей розвитку його психічної діяльності є однією з дуже важливих умов успішного проведення навчально-виховної роботи в дитячому , садку.

Знання психології допомагає вихователеві розкрити й усунути причини, які викликають у деяких дітей труднощі в засвоєнні ' нового матеріалу, або ж такі, що обумовлюють деякі негативні сторони їх поведінки. Вивчаючи психічні особливості цих дітей, вихователь, наприклад, виявляє, що одна з них має слабко розвинені інтереси і ставиться пасивно, байдуже до занять, які проводяться, інша дуже неорганізована і не вміє зосередитися на тому, що їй показують або розказують, у третьої ще не сформувалися мислительні процеси і вона погано розуміє пояснення, які їй дають, тощо. Враховуючи це, вихователь знаходить індивідуальний підхід до кожної з них, прагнучи збудити інтерес до занять у одної, організувати увагу іншої, добитися за допомогою додаткових пояснень і наочного показу правильного розуміння засвоюваного матеріалу у третьої і таким чином забезпечує успішний розвиток усіх дітей групи.

Вивчаючи дітей, вихователь повинен виявити не тільки їх недоліки, але й позитивні психічні якості, що склалися в них процесі розвитку: творчу ініціативу в одних, певні здібності музики, малювання тощо) в інших, з тим щоб використовувати й розвивати ці якості в дітей у своїй виховній роботі.

Вихователями дитячого садка можуть бути проведені найпростіші психологічні спостереження і експерименти з дітьми. Так, показуючи різноколірні предмети, можна вивчати сприяння кольору у дитини. Проводячи бесіду про предмети, які раніше бачила дитина, або змушуючи переказати прослухану казку, можна з'ясувати деякі особливості дитячої пам'яті. Проте для того щоб такі спостереження мали певну цінність, й повинні мати суворо продуманий і систематичний характер.

Психологія допомагає не тільки у вихованні інших людей, але й у вихованні самого себе.

Вивчення психології має велике значення для роботи вихователя над собою — для подолання власних недоліків і розвитку своїх здібностей, для формування в себе якостей особистості, необхідних для роботи з дітьми.

Знання психології є важливим знаряддям у боротьбі за передовий, діалектико-матеріалістичний світогляд, проти релігійних забобонів і марновірства.