Почуття істотно відрізняються від інших психічних процесів і характеризуються величезною різноманітністю якостей і відтінків. Якщо, наприклад, перехід від однієї думки до іншої відбувається звичайно поступово, в результаті ланцюга логічних міркувань, то зміна почуттів часто виникає раптово, причому одне емоційне переживання змінюється іншим, йому протилежним.
Почуттям притаманна полярність, контрастність. Більшість почуттів легко згрупувати в пари, які мають протилежні якості. Протилежним радості є смуток, насолоді — страждання любові — ненависть.
У цих особливостях почуттів відображується контрастність реальних відносин людини до навколишньої дійсності. Одні й ті самі предмети, явища і дії можуть набувати для людини різного значення залежно від того, що вона робить і які потреби в даний момент відчуває. Запахи, які доносяться з кухні, приносять задоволення людині, яка проголодалася, але можуть викликати огиду у ситої. Легка музика радує людину, яка бажає повеселитися, і дратує того, хто зайнятий якоюсь серйозною справою.
Типовою для почуттів є протилежність між задоволенням і незадоволенням, а також між пасивним і активним характером переживань.
Почуття радості, веселощів, щастя переживаються нами як різні відтінки задоволення. На відміну від цього, гнітючий страх, тугу, горе ми переживаємо як незадоволення, страждання.
Разом з тим існує протилежність між активним і пасивним характером почуття. Одні почуття підвищують життєдіяльність людини, збільшують її силу і енергію, інші — знижують, пригнічують її. В той час як почуття туги, страху пов'язані з придушеним, пригніченим станом, почуття радості, трудового ентузіазму, бойового збудження пов'язані з посиленням активності, з підвищенням життєдіяльності.
Розглядаючи окремі почуття, порівняно легко віднести їх до тієї чи іншої категорії — приємних або неприємних, збуджуючих або пригнічуючих. Проте в живій дійсності ці почуття звичайно безперервно переходять одне в одне або виступають у складних сполученнях. Так, дитина, яка захопилася яким-небудь будуванням, радіє з досягнутої вдачі, засмучується, коли що-небудь у її дії не виходить, сердиться на свого приятеля, який, граючись, необережно зачепив її споруду, і переживає почуття симпатії до вихователя, який допомагає розв'язати завдання, що стоять перед нею.
Як видно, навіть у цьому простому життєвому випадку найрізноманітніші почуття можуть сполучатися одне з одним.
При всій динамічності, плинності почуттів у певних умовах вони можуть набути більш постійного, більш стійкого характеру.
У результаті повторення схожих обставин, що викликають однорідні почуття, відбувається закріплення зв'язків між певною групою подразників і відповідною емоційною реакцією. Так, зазнавши кількох невдач при здійсненні якого-небудь завдання, поставленого дорослим, у заняттях з рахунку або ж при виконанні яких-небудь фізичних вправ, дитина згодом починає виявляти до них досить стійке негативне ставлення, відчуває при одній згадці про них незадоволення, огиду. Навпаки, досвід успішного виконання якої-небудь справи, схвалення, одержане з боку вихователя або дитячого колективу, поступово формують у дитини стійке позитивне ставлення до подібного роду завдань.
Стійке емоційне ставлення виникає у процесі розвитку дитини пізніше, ніж короткочасні, швидко минущі переживання. Воно є результатом узагальнення почуттів, тобто узагальнення багаторазових переживань, що викликаються певними обставинами. Такого роду емоційні узагальнення мають різний ступінь складності. Внаслідок цього об'єктами стійкого емоційного ставлення можуть бути не тільки окремі предмети і явища, але й цілі галузі дійсності. Любов, наприклад, буває не тільки до окремої людини, до певного виду праці, до певного художнього твору, але й до всього працюючого людства, до всякої суспільно корисної трудової діяльності, до всякого виду мистецтва.
Особливості почуттів, які переживаються людиною, залежать від усієї сукупності обставин, у яких живе людина, не тільки тих, які мають місце в даний момент, але й тих, які мали місце раніше і так чи інакше збереглися в її уявленнях, поняттях, переконаннях. Тому виховання почуттів, вироблення позитивних емоційних якостей неможливе у відриві від усієї іншої педагогічної роботи, спрямованої на загальну організацію життя і діяльності дитини, на встановлення дружніх взаємовідносин у колективі, на вироблення матеріалістичного світогляду, на засвоєння високих принципів комуністичної моралі.