Дії невольові (мимовільні) відбуваються без попередньої внутрішньої підготовки, під безпосереднім впливом тих чи інших зовнішніх або внутрішніх спонукань. На відміну від цього діям вольовим (довільним) звичайно передує усвідомлення мети, обдумування способів її досягнення. Таким чином, при вольовій дії людина, раніше ніж починати діяти практично, обдумує свої дії, вирішує, як діяти.
У зв'язку з цим у вольовій дії розрізняють два етапи: 1) підготовчий етап, який полягає у прийнятті рішення, і 2) етап практичного здійснення прийнятого рішення.
Перший етап вольової дії полягає в усвідомленні людиною мети, що стоїть перед нею, у з'ясуванні того, яких результатів вона повинна добиватися у своїй діяльності і яким чином.
Вибір і усвідомлення цілей у вольовій дії головним чином залежать від мотивів поведінки людини.
Мотивами називаються внутрішні причини, які спонукають людину діяти, її потреби, інтереси й переконання. Вирішальну роль у вольових діях відіграють суспільні мотиви, політичні й моральні переконання особистості.
Так, робітник-новатор ставить перед собою свідому мету добитися поліпшення методів виробництва, підвищити продуктивність праці, керуючись у виборі цієї мети прагненням працювати на благо радянського народу, в інтересах своєї соціалістичної Вітчизни.
Вплив суспільних мотивів поведінки, що починають складатися, на вибір мети дії ми спостерігаємо вже у маленької дитини, коли вона залишає захоплюючу гру для того, щоб допомогти товаришеві або виконати доручення дорослого.
Підготовка вольової дії насамперед полягає в усвідомленні того, в якому напрямі потрібно в даних обставинах дія¬ти, щоб добитися результатів, що відповідають вимогам суспільства.
У найпростіших випадках цей напрям виявляється очевидним, і вибір мети не вимагає від людини великих зусиль. В інших випадках обставини виявляються складнішими, потрібна напружена внутрішня робота, щоб прийняти правильне рішення.
У своїй книзі «Як гартувалася сталь» М. Островський описує внутрішню боротьбу, яку пережив Корчагін, коли він зрозумів, що його хвороба невиліковна. «Як же він повинен поводитися зараз, після розгрому, коли нема надії на повернення в стрій... Що ж робити?» Два напрями поведінки борються в ньому. Один веде до самогубства: «Для чого жити, коли він уже втратив найдорожче — здатність боротися». Другий напрям полягає в тому, щоб знайти спосіб бути корисним для свого народу, незважаючи на хворобу, оволодіти новим засобом боротьби: «Умій жити й тоді, коли життя стає нестерпним. Зроби його корисним».
Протягом довгих годин, проведених у старому парку приморського міста, Корчагін, за його виразом, «влаштував засідання «політбюро» і виніс величезної ваги рішення»— стати, незважаючи на хворобу, корисним своєму народові, повернутися в стрій із новою зброєю в руках.
Великої гостроти й напруження набуває підготовка вольового рішення в тих випадках, коли від швидкості й правильності виконуваних дій залежить доля навколишніх людей. Такого роду обставини складаються, наприклад, в діяльності льотчика, який, виявивши поломку авіаційного мотора, повинен вмить зміркувати, як йому треба діяти для того, щоб врятувати життя пасажирам і не розбити літак.
У таких випадках необхідно вміти швидко оцінювати обстановку, вмить приймати рішення, без вагань переходити до здійснення прийнятого рішення.
Залежно від обставин прийняте рішення зараз же здійснюється або переходить у намір зробити певним чином у більш-менш віддаленому майбутньому. Прийняттям рішення або виникненням наміру закінчується перший, попередній етап вольової дії і починається другий етап — практичне здійснення прийнятого рішення.
Особливості цього другого етапу мають найважливіше значення для характеристики вольової дії. Часто безвольні люди приймають дуже добрі рішення, проте потім їх не можуть виконати. Мало прийняти правильне рішення, необхідно його ще здійснити.
Тільки наполегливе здійснення наміченої мети, завзяте переборення різних перешкод, що стоять на шляху її досягнення, надають дії людини справді вольового характеру.
Перешкоди, які доводиться переборювати людині в процесі вольової дії, можуть бути різноманітними. До них відносяться труднощі виконуваної людиною роботи, загрозливі небезпеки, опір окремих людей, які, не вірячи з якої-небудь причини в успіх початої справи, заважають її здійсненню. У зв'язку з цими зовнішніми перешкодами виникають у голові людини і перешкоди внутрішні, психологічні, у вигляді різних сумнівів, страху тощо. Переборення різного роду перешкод на шляху досягнення свідомо поставленої мети і складає характерну особливість вольової дії.
Воля людини, вміння приймати правильні рішення і здійснювати їх на практиці складається в процесі життя людини, в результаті її виховання.
Важливу роль у формуванні волі людини має її ідейне виховання, розвиток у неї правильного розуміння завдань суспільства, вироблення правильних моральних уявлень, що відповідають принципам моралі.
Ідейне виховання допомагає людині ясніше усвідомити цілі, до яких вона повинна прагнути, приймати правильні, обдумані рішення. Однак розуміння цілей, що стоять перед людиною, ще не досить для формування волі.
Щоб людина навчилася здійснювати прийняті рішення, вона повинна набути практичного досвіду життя та діяльності в колективі людей, натхненних виконанням важливих суспільних завдань у навчанні, на виробництві, у політичній роботі.
Одержуючи допомогу і підтримку з боку учасників загальної справи, а з другого боку, виконуючи систематично вимоги колективу, людина починає не тільки усвідомлювати ті суспільно важливі цілі, до яких вона повинна прагнути, але навчається неухильно виконувати їх у своїй практичній діяльності.