Хоч трудова діяльність тільки починає формуватися у дошкільному віці, вона виявляє істотний вплив на розвиток психіки дитини, на формування її особистості.
Знайомлячись із навколишньою дійсністю шляхом безпосередніх спостережень, а також за допохмогою словесних пояснень, які дає вихователь, дитина поступово дізнається про працю людей і про те значення, яке має праця в нашому житті.
Так, дошкільник дізнається, що його мати разом з іншими «тьотями» і «дядями» працює на ткацькій фабриці і виготовляє тканини, з яких робиться одяг, що його батько працює шофером і перевозить на автобусі багато дорослих і дітей, які поспішають на роботу, в школу, в дитячий садок. Він спостерігає працю вихователів, лікарів і обслуговуючого персоналу у себе в дитячому садку і працю продавців, будівників і представників багатьох інших професій під час прогулянок, на вулиці. В результаті дошкільники починають розуміти, що праця — це дуже потрібна, а разом з тим дуже важлива і почесна справа, і самі прагнуть якось залучитися до праці.
Такого роду прагнення виявляється насамперед у грі. Адже більшість дошкільних ігор відображує сцени з трудової діяльності дорослих. Разом з тим у дитини виникають спроби не тільки зображувати працю в грі, але і взяти в ній практичну участь, допомогти, наприклад, матері в домашньому господарстві, як-небудь включитися в роботу батька або старшого брата, коли вони теслярують, лагодять які-небудь прилади, роблять електропроводку. Хоч користь від такої допомоги для дорослого невелика, проте прагнення маленької дитини до праці треба всіляко підтримувати.
Якщо ознайомлення з працею дорослих постійно поєднується з посильною для дошкільника участю в трудовій діяльності сім'ї або колективу дитячого садка і при цьому створюються умови для радісної праці дітей, то в них поступово зміцнюється бажання працювати і як можна краще виконувати доручену справу.
Важливу роль у вихованні у дитини-дошкільника любові до праці відіграє організація дитячого колективу. Беручи участь у трудовій діяльності колективу дітей, який поступово складається під впливом вихователя у процесі колективних ігор і занять, а також виконання найпростіших трудових обов'язків, мало-помалу діти привчаються не тільки до сумісних дій, але й до розподілу ролей і обов'язків у межах єдиної колективної діяльності. Так, наприклад, діти привчаються до систематичного чергування в дитячому садку, до виконання певних обов'язків у сім'ї тощо. При цьому правильна дія дитини, яка веде до досягнення спільної мети, схвалюється вихователем і дитячим колективом, а неправильна викликає з їх боку негативну оцінку. Таким чином, у процесі колективної роботи створюються сприятливі умови для формування у дитини правильного ставлення до праці.
Види трудової діяльності дошкільника досить різноманітні. Сюди належить праця, пов'язана із самообслуговуванням, допомога дорослим і виконання їх доручень, чергування, робота на ділянці дитячого садка, виготовлення різних виробів з глини, паперу, картону, дерева та інших матеріалів (рис. 39а, 396 і 40) .
Протягом дошкільного віку характер трудової діяльності змінюється.
Діти 2—3 років виконують трудові завдання не заради одержання якогось результату, а заради задоволення, яке їм дає сам процес діяльності. Межі між грою і працею, серйозною справою і забавою ще не визначились— малюка, наприклад, просять принести зонтик, а він, повертаючись, скаче на ньому, як на коні. Йому пропонують вимити блюдце, а він пускає його по воді, наче човен.
Невміння планувати свої дії і підпорядковувати їх свідомо поставленій меті, а також обмежений запас трудових навичок заважають молодшим дошкільникам справитися із скільки-небудь складним трудовим завданням. Тому вони обмежуються тільки найбільш простою роботою: допомагають при накриванні на стіл, беруть участь у підготовці кімнати до занять, можуть полити вазон, нагодувати рибку тощо.
Трудова діяльність дітей 4—5 років середнього віку стає складнішою і різноманітнішою. П'ятирічна дитина вже відрізняє працю як серйозну справу від гри. Інтерес до процесу діяльності поєднується з інтересом до результату, продукту праці. Разом з тим створення певного задуму наступних дій починає передувати їх реальному виконанню. Продовжується нагромадження трудових навичок. При виконанні трудових завдань дитина виявляє більше самостійності, менше залежить від допомоги дорослих.
На кінець дошкільного віку у трудовій діяльності дітей появляються нові риси. Так шестирічна дитина цікавиться вже не тільки безпосередніми результатами своєї діяльності, але й тим значенням, яке вона має для інших людей.
Діти під час війни, наприклад, з особливим натхненням готували подарунки бійцям. Діти одного дитячого садка невтомно збирали жолуді, щоб «насадити великий ліс».
Таким чином виникає прагнення зробити щось потрібне, корисне не тільки для себе, але й для навколишніх. Разом з тим складнішою, різноманітнішою стає сама трудова діяльність дитини. Старші дошкільники із захопленням майструють щось із паперу або з дерева, із задоволенням допомагають дорослим у їх домашній роботі, відповідальніше і свідоміше ставляться до доручень, які їм дають. Правильно організована трудова діяльність розвиває у дітей ініціативу й самостійність, привчає їх переборювати перешкоди на шляху до досягнення мети, формує в них практичну кмітливість і творчу уяву, виробляє в них навички поводження з предметами домашнього вжитку.
Особливо важливе значення має трудове виховання маленької дитини для формування в неї моральних якостей, для підготовки її до сумлінного виконання в майбутньому своїх шкільних обов'язків, а потім до активної участі в суспільно корисній діяльності. Так закладається основа формування комуністичного ставлення до праці