Розвиток почуттів відбувається у зв'язку з загальним ходом психічного розвитку дитини під впливом умов життя і виховання. У новонародженої дитини є лише безумовно рефлекторні емоційні реакції. Так, наприклад, при різкій зміні обстановки, голосних звуках, втраті рівноваги виникає реакція «страху», яка характеризується захисними рухами, плачем тощо. Стиснення або обмеження рухів викликає емоційне «обурення», яке виражається в різких рухах кінцівок і всього тулуба, в гнівних криках тощо. Тихі звуки, погладжування, погойдування тощо стимулюють позитивну емоційну реакцію, яка характеризується загальним заспокоєнням, неголосною вокалізацією тощо.
Перший вияв почуттів пов'язаний із задоволенням органічних потреб дитини. Доброякісна їжа, зручна тепла постіль, бадьорий, здоровий фізичний стан викликають позитивну емоційну реакцію дитини. Голод, фізичне нездужання, незручне положення, холод викликають негативну емоційну реакцію.
У дальшому на основі цих природжених безумовних емоційних реакцій утворюються нові, умовні; так, один вигляд або звук голосу матері, яка постійно піклується про дитину і ласкаво до неї звертається, викликає у малої дитини радісний стан. Негативна реакція, викликана спочатку гіркими ліками, починає згодом викликатися виглядом лікаря, який давав ці ліки.
У міру збагачення досвіду дитини і ускладнення її діяльності, а також її взаємовідносин з оточуючими людьми у неї формуються нові потреби й інтереси. Це є важливою умовою розвитку і збагачення дитячих почуттів. Дитина починає цікавитися не тільки вузьким колом речей, що безпосередньо пов'язані з задоволенням її органічної потреби в їжі, в теплі, в фізичному догляді. Інтереси її поширюються на більш широкий світ навколишніх предметів, явищ і подій, а разом з тим і почуття її стають складнішими й змістовнішими.
Як уже зазначалося, на кінець другого — початок третього місяця життя у дитини появляється «комплекс пожвавлення», позитивна емоційна реакція на дорослу людину (рис. 25). Виникнення цієї реакції обумовлено тим, що дорослий турбується про дитину, задовольняє її потреби, пестить її.
На кінець першого року життя дитина може відчувати задоволення від яскраво пофарбованих предметів, від музикальних звуків, від іграшок, з якими можна виконувати різні дії.
Особливо важливе значення має розвиток у дитини почуття емоційної прихильності, симпатії до близьких людей, співчуття до їх переживань і вчинків. Так, однорічна дитина сама ладна заплакати, коли мати закриває обличчя руками, удавано схлипуючи. Побачивши пізніше, що мати сміється, вона сама розпливається в усмішці і заливається веселим сміхом.
Виникають зародки найпростіших моральних переживань, з'являється поки ще наївне задоволення при виконанні вимог навколишніх людей. Так, дитина півтора року звичайно задоволена, коли дорослий її хвалить, схвалює її поведінку. Помітивши несхвальний погляд дорослого, коли вона засовує пальця в рот, та ж дитина припиняє цю заборонену дію, і обличчя її заливає краска сорому. Таким чином, почуття починають викликатися не лише тим, що просто приємне чи неприємне, але й тим, що добре чи погано, що відповідає або суперечить вимогам навколишніх людей.