Разом з відчуттями інтенсивно розвиваються і сприймання. Діти-дошкільники точніше й повніше відображують сприймані предмети і явища, ніж діти раннього віку. Підвищується точність розрізнення предметів за формою і величиною, а також просторових і часових відношень між явищами. Це пов'язано з поступовим оволодінням дітьми більш складними й досконалими способами ознайомлення з предметами, з розвитком їх орієнтувально-дослідницької діяльності. Дошкільники поступово навчаються уважно розглядати: сприймані предмети, детально ознайомлюються з ними через дотикові відчуття тощо. Одночасно у дошкільника виробляється вміння організовуй вати і контролювати своє сприймання відповідно до поставлених перед ним завдань і пред'явлених вимог. Так, якщо вихователь пропонує відшукати в складному малюнку зображення якого-небудь предмета, то дитина протягом досить тривалого часу розглядає картинку, намагаючись виконати одержане завдання.
Поступово у дошкільника починає розвиватися цілеспрямоване, свідоме спостереження різних сторін навколишніх предметів і явищ.
В умовах правильно організованого педагогічного процесу дошкільник поступово навчається не задовольнятися першими враженнями, а ретельніше й планомірніше досліджувати, розглядати, обмацувати навколишні предмети, уважніше вислуховувати те, що йому говорять. Внаслідок цього образи сприймання навколишньої дійсності стають точнішими і багатшими за змістом.
Велике значення в розвитку сприймання мають ігри, зокрема ігри дидактичні. Цікава гра привертає увагу то до тих, то до інших особливостей предметів і змушує дитину більш точно, більш свідомо їх сприймати. Істотний вплив на розвиток дитячого сприймання роблять також спеціально організовані вихователем спостереження і екскурсії,, праця в куточку живої природи та на ділянці дитячого садка.
Важливу роль у розвитку сприймання в дошкільному віці має образотворча діяльність. Так, малювання, ліплення і конструювання привчають дитину уважніше розглядати зображувані предмети, ретельніше їх вивчати. Правильність сприймання весь час перевіряється успіхами і невдачами в образотворчій діяльності. При цьому необхідно стежити, щоб дитина поступово привчалася більш-менш вірно відтворювати реальні особливості об'єктів, що сприймаються. При цих умовах дошкільник переходить поступово від дуже недосконалих, схематичних малюнків до все точнішого, повнішого відображення дійсності.
Так, зображуючи людину, діти трьох років часто малюють «головонога» — голову, з якої стирчать ноги й руки. А на кінець дошкільного віку малюнки стають досконалішими — діти намагаються хоч би схематично передати деякі відмінності між людьми, особливості їх пози і руху, деталі їх одягу тощо.
Значні успіхи дошкільник робить у сприйманні малюнка. На перших порах у дитини виникають при цьому деякі труднощі. Справа в тому, що на малюнку не можна передати всіх особливостей зображуваної дійсності. Так, не можна на площині паперу прямо передати обсяг реального предмета, необхідно використати метод перспективного зображення глибини. Подібно до цього не можна в статичному малюнку прямо передати рух і доводиться зображувати останній через який-небудь окремий виразний момент.
Для того щоб правильно сприймати малюнок, дитина повинна навчитися враховувати особливості зображення. Для цього у молодшого дошкільника ще не вистачає відповідного досвіду.
Наприклад, чотирирічна дитина, побачивши на передньому плані малюнка хлопчика, а на задньому — хатку (зменшену відповідно до законів перспективи), вигукнула: «Ось великий хлопчик і маленький, іграшковий будиночок». Той же малюк, подивившись на малюнок, де хлопчики, які біжать, були зображені в той момент, коли одна нога дотикалася землі, а друга високо піднімалася вгору, вирішив, що хлопчики стоять у якійсь незвичайній позі, і пояснив це тим, що вони «роблять фізкультуру» (рис. 12).При підборі ілюстрацій для дітей дошкільного віку доводиться враховувати цю своєрідність сприймання ними зображень.
Систематичні заняття, які проводяться в дитячому садку, бесіди за картинками, розглядання ілюстрацій в книжках поступово приводять дошкільника до правильного сприймання навіть відносно складних зображень.
Одночасно із зоровими у дошкільників розвиваються також інші види сприймання, серед яких треба в першу чергу відзначити дотикові й слухові.
Дотикові сприймання, які утворюються в результаті поєднання шкірних і рухових відчуттів, удосконалюються під впливом різних практичних дій з предметами, а також спеціальних дидактичних ігор і занять.
Так, наприклад, ознайомлюючись через дотикові відчуття (із закритими очима) з різними предметами, діти 2—3 років часто обмежуються тим, що стискують їх в руці (рис. 13), внаслідок чого багато особливостей даних предметів залишаються нез'ясованими. На відміну від цього, у дітей 6—7 років виявляються досить різноманітні обмацувальні рухи кисті й пальців (рис. 14), що дозволяє їм детально ознайомитися з матеріалом, з якого зроблений предмет, його розмірами і формою.Інтенсивному розвиткові музикального слуху дітей дошкільного віку сприяють музичні заняття в дитячому садку: рухи під музику, співи і слухання музичних творів.
Робота над культурою мови дошкільника є необхідною умовою для розвитку сприймання звуків рідної мови. Якщо у дітей 2 -3 років ці сприймання ще багато в чому недосконалі (малюки плутають окремі звуки, замінюють одні іншими, пропускають деякі з них), то на кінець дошкільного віку при правильному вихованні дитина добре розрізняє елементи усної мови і правильно вимовляє звуки рідної мови.
Протягом дошкільного віку під впливом відповідної виховної роботи зростає роль словесних вказівок вихователя в організації дитячого сприймання.
Діти поступово навчаються дивитись і слухати те, що вимагає вихователь, погоджувати своє, сприймання з тим планом гри чи занять, який вихователь дає їм у словесній формі. В дальшому вони починають самі, враховуючи обставини, словесно формулювати поставлені перед ними завдання, що надає їх сприйманню навмисного і планомірного характеру.
Слід зазначити, що робота, скерована на розвиток сприймання, має дуже важливе значення в загальному розвитку дитячої психіки. Без цього неможливо формувати ні пам'ять, ні мислення, ні уяву дитини.
Разом з тим розвиток сприймання має велике значення для підготовки дошкільника до вступу в школу.
Шкільне навчання зразу ж ставить великі вимоги до вмінню учнів уважно слухати вчителя, вміння свідомо спостерігати за тим, що він показує під час уроку, тощо.