У дошкільному дитинстві високого ступеня розвитку досягає мимовільна увага. Поява нових інтересів, участь у нових видах діяльності примушують дитину зосереджуватися на таких сторонах дійсності, які раніше залишалися непомітними. У дошкільника зростає стійкість уваги, здатність довго займатися певною справою чи певним предметом. Дошкільники можуть годинами гратися в яку-небудь цікаву гру, малювати чи конструювати. Разом з тим збільшується і обсяг уваги (рис. 16).
Вирішальне значення в розвитку мимовільної уваги має організація виховної побити. Знайомлячи дошкільника з навколишньою дійсністю, спонукаючи його активно відображати цю дійсність у своїх іграх, заняттях, зображувальній діяльності, вихователь викликає інтерес до нових предметів і явищ, змушує дитину мимовільно зосереджувати на них свою увагу.
Якщо мимовільна увага досягає у дітей дошкільного віку високого ступеня розвитку, то увага довільна починає в них ще тільки формуватися.
Виконуючи доручення дорослих, несучи деякі обов'язки в дитячому садку і дома, беручи участь у колективних іграх, дошкільник все частіше стикається з такими умовами, де доводиться звертати увагу на те, що необхідне для здійснення наміченого завдання, що відповідає словесним вказівкам дорослого чи потребам дитячого колективу. Таким чином, нові життєві умови, організовані батьками й вихователями, приводять до формування довільної уваги.
Увага залежить від характеру завдань, що стоять перед дитиною. Наприклад, стійкість довільної уваги у дошкільників в мовах захоплюючої дидактичної гри вища, ніж при виконанні малоцікавого для неї штечного завдання.
Довільне керування увагою вимагає вміння підпорядкувати її поставленому завданню, а для цього дитина повинна заздалегідь ясно уявляти собі те, що їй треба зробити.
У формуванні такого роду уявлень важливу роль відіграє наочний показ способів і результатів дії, а також попереднє словесне пояснення. Наприклад, дошкільникам показують картинку, на якій зображена група дітей. Одні з них катаються на санках і лижах, а інші ліплять снігову бабу. Серед зображених дітей — хлопчик, який загубив рукавичку, що лежить недалеко від нього, на снігу. Перед дошкільниками ставиться завдання знайти цього хлопчика, а потім і розшукати загублену ним рукавичку. Такі завдання, що вимагають уважного розглядання картинки, складають труднощі для молодших і середніх дошкільників, і більшість досліджуваних з ним не справилась.
Стійкість довільної уваги дітей, цілеспрямованість і систематичність їх розшуків зростала в тому разі, коли їм попередньо показували зображення (на окремій картинці) загубленої рукавички і таким чином створювали в них уявлення про те, що треба шукати.
У міру розвитку дитини все більшу роль у формуванні в неї попереднього уявлення про поставлене завдання починає відігравати мова, друга сигнальна система. Прагнучи організувати увагу дітей в процесі спостереження за якими-небудь складними явищами або ж при виконанні важкої діяльності, вихователь дає мовну інструкцію, словесні пояснення про те, що треба розглядати, які особливості має сприйманий предмет, які результати повинні бути досягнуті в процесі виконання завдання тощо. Проте маленькі діти часто забувають дану їм інструкцію, швидко відвертаються від поставленого перед ними завдання, внаслідок чого довільна регуляція їх уваги порушується. Істотну роль в усуненні цього недоліку відіграє багатократне повторення вголос вимовляння) дитиною даної їй інструкції. Проговорюючи інструкцію, дошкільник посилює її вплив на процес уваги і, таким чином, починає керувати цим процесом відповідно до поставленого перед ним завдання.
Крім ясного і стійкого уявлення про поставлене завдання, для довільної уваги необхідно організувати своє сприймання відповідно до нього завдання, необхідно вміти цілеспрямовано й планомірно знайомитися з його умовами. Такого роду вміння ще відсутнє у молодшого дошкільника. Наприклад, при розгляданні картинки погляд малюка або безладно перескакує з однієї частини зображення на іншу, або дуже довго зупиняється на якій-небудь другорядній, але яскравій його деталі. При такому недосконалому способі ознайомлення багато особливостей зображення залишаються непоміченими молодшим дошкільником. Для організації уваги дитини необхідно за допомогою слова й указки вести за собою погляд дитини в потрібному напрямі і зупиняти його на найістотніших особливостях об'єкта. В дальшому дитина засвоює ці способи організації уваги, сама ставить собі запитання під час розглядання картинки, водить пальчиком по малюнку, що допомагає їй більш повно й систематично ознайомитися із сприйманими об'єктами і збільшує обсяг її уваги.
Спочатку довільна увага у дошкільника дуже нестійка. Звичайно необхідно, щоб дорослий організував його діяльність і чітко визначив завдання, яке перед ним стоїть. Тільки за цих умов дошкільники можуть на перших порах виявити довільну увагу.
Одна вихователька розповідає, що вона якось змінила звичайне розміщення іграшок і меблів у одній з кімнат дитячого садка, виставила у вітрину нову книжку, але діти не звернули на неї ніякої уваги. Тоді вона поставила перед ними спеціальне завдання: помічати кожен раз, приходячи вранці в групу, які зміни відбулися в їх кімнаті, надавши цьому завданню характеру гри-змагання (хто точніше і краще помітить зміни, що відбулися). Після цього діти, приходячи вранці в групу, зосереджено розглядали навколишню обстановку, відмічаючи найменші зміни, які відбулися в ній з учорашнього дня. Так, організувавши відповідним чином діяльність дітей, вихователька примусила їх навмисно звернути увагу на деякі особливості навколишньої обстановки.
У дальшому в дітей 6—7-річного віку при належній організації виховної роботи виникає вміння більш самостійно організовувати свою увагу, без щохвилинної допомоги з боку дорослого.
Важливе значення має досвід, який дитина нагромаджує в процесі колективних ігор з правилами, в ході обов'язкових занять і при виконанні нескладних трудових завдань. Необхідність додержуватися відомих правил, підпорядковувати їм свої дії вироблює у дитини вміння навмисно зосереджувати свою увагу на потрібному об'єкті.
Виховання довільної уваги відіграє важливу роль у підготовці дитини до шкільного навчання. Вміння довільно звернути увагу на те, що само по собі не привабливе, але необхідне для засвоєння шкільних знань, вимагається вчителем, є важливою умовою успіху в навчальній діяльності.
Разом з тим необхідно підкреслити, що в дошкільному дитинстві основне значення має мимовільна увага, пов'язана з безпосередньою зацікавленістю дитини тим, на чому їй необхідно зосередитися. Вихователь, знайомлячи дітей з усім, що оточує їх, у цікавій формі підбирає цікаві об'єкти для спостереження, організовуючи захоплюючу гру або заняття з дидактичним матеріалом, збуджує їх мимовільну увагу і, таким чином, домагається кращого засвоєння необхідних знань і вмінь.
Протягом дошкільного віку виникають зародки довільної уваги. Дальший розвиток її і вдосконалення відбувається в шкільному віці під впливом шкільного навчання.