На шостому році життя сповільнені на попередньому віковому етапі темпи росту знову збільшуються. Пропорції тіла змінюються. Дитина витягується в довжину. Розміри кінцівок по відношенню до величини тулуба зростають. Підвищується працездатність дитячого організму. Діти шостого року життя дуже рухливі, непосидючі, потребують частих змін положень тіла і зміни видів діяльності. Вони не тільки швидко й спритно бігають, скакають, лазять по гімнастичній стіні, але й ходять на лижах, починають їздити на двоколісному велосипеді тощо. Вдосконалюються і рухи руки. Діти навчаються діяти за допомогою найпростіших інструментів (ножиць, голки, молотка тощо), роблять досить складні маніпуляції олівцем і щіточкою у процесі зображувальної діяльності. Проте дрібні рухи кисті й пальців відстають у своєму розвитку від формування великих рухів, і для їх вдосконалення необхідні спеціальні вправи.
Словник дитини на шостому році життя зростає до 2000 слів. Засвоївши вже на цей час основні граматичні категорії рідної мови, діти оволодівають тепер деталями їх морфологічного вираження. Оскільки дитина цього віку не має ще ні найменшої уяви про які-небудь словесно сформульовані граматичні правила, оволодіння морфологією мови носить ще цілком практичний характер і виражається у своєрідному «почутті мови», у безпосередньому переживанні відповідності чи невідповідності структури даного висловлювання до засвоєних норм мови. Так, дитина, почувши неправильно побудоване речення, щось на зразок «дівчинка сидіть на стільці» або «хлопчики вчора гуляти в саду», зразу помічає помилку і вносить в структуру фрази необхідні зміни. Як показали роботи К. Чуковського, А. Н. Гвоздьова та ін., діти здатні до словотворчості, створюють нові слова за аналогією з відомими, керуючись почуттям мови. Вони говорять, наприклад, лапище (велика лапа), мишульчик (маленький ведмідь), черевичник (людина, яка робить взуття), автобусник (водій автобуса) тощо. Виникнення почуття мови має важливе значення для дальшого розвитку усної мови і для наступного оволодіння грамотою. Разом із збагаченням словника і вдосконаленням структури мови змінюється і роль слова у пізнавальній та практичній діяльності дитини. Діти шостого року життя можуть виконувати досить складні інструкції. В їх мисленні досить значну роль починають відігравати судження, виражені в словесній формі.
Високого рівня розвитку досягає в цьому віці гра. Складнішими і багатшими стають її сюжети. Діти зображують різноманітні взаємовідносини між людьми, які встановлюються не лише в побуті, але і в різних видах трудової діяльності.
Ускладнюються трудові обов'язки дитини. Вона починає виконувати ці обов'язки більш самостійно і відповідально, керуючись загальним значенням трудового завдання і прагнучи до досягнення корисного для навколишніх результатів.
У процесі навчання на заняттях діти набувають найпростіших навичок навчальної роботи. Вони вже не змішують навчання з грою і навчаються більш точно виконувати вказівки вихователя, погоджувати свої дії з одержаними від нього зразками. Зростає інтерес дітей до навчання, до засвоєння нових знань і вмінь.
У процесі спільних ігор, навчальних занять набуває більш складної будови і відносної стійкості дитячий колектив. Діти довго граються разом у різні ігри. Вони навчаються погоджувати одне з одним свої дії в процесі виконання трудових обов'язків.
Розширення досвіду, ускладнення спільної діяльності призводить до дальшого розвитку психіки дитини.
Сприймання у дітей шостого року життя стає більш цілеспрямованим, ніж у молодших дітей. Виникають зачатки навмисного спостереження дійсності, підпорядкованого певному завданню.
Починають складатися найпростіші види довільного запам'ятовування. Наприклад, дитина, заучуючи який-небудь текст, навмисне його повторює. Досить високого рівня досягає в цьому віці уява. Це виявляється в іграх, у малюванні, у відтворенні прослуханих казок.
Змінюється також характер мислительної діяльності. Розвивається дитяча допитливість. Коло пізнавальних інтересів розширюється. Діти цікавляться причинами різних явищ, механізмом дії машин, мотивами деяких людських вчинків тощо. Вони починають узагальнювати предмети не лише за функцією, але й за матеріалом, способом виготовлення, особливостями походження тощо. Виникають перші спроби систематизації і супідрядності понять. Проте встановлення відношень виду і роду складає у цьому віці ще великі труднощі. Засвоюючи від дорослих найпростіші форми логічного мислення і спираючись на особистий практичний досвід, дитина шостого року життя робить досить складні умовисновки, йдучи від ряду схожих фактів до загального висновку, а від нього — до суджень про нові одиничні факти. Не дивлячись на те, що на перших порах такого роду міркування здаються ще досить недосконалими, їх поява свідчить про перехід дитини на більш високий ступінь розумового розвитку.
Відбувається дальший розвиток дитячої волі. Дитина шостого року життя при правильному вихованні навчається довільно керувати не лише своїми зовнішніми діями, але й деякими внутрішніми психічними процесами. Виникають найпростіші форми довільної уваги, довільної пам'яті тощо. Для того щоб діти навчилися підпорядковувати свої дії і психічні процеси свідомо поставленій меті, необхідні особливо сприятливі умови. Необхідно, щоб мета, поставлена перед дитиною, була їй близькою і зрозумілою, щоб її досягнення було очевидно пов'язано з тим, що її цікавить, з тим, що вже набуло для неї важливого життєвого значення.
Більш складні форми спілкування з дорослими, життя в дитячому колективі, співробітництво і взаємодопомога дітей у процесі ігор і занять, виконання ними певних обов'язків призводять до збагачення дитячих почуттів, до виникнення нових емоційних переживань. Появляються зачатки почуття обов'язку, відповідальності за доручену справу, розвивається почуття дружби по відношенню до однолітків, більш глибокого і свідомого характеру набуває любов і повага до старших. Багатшими і різноманітнішими стають у цьому віці естетичні переживання. Дитина дуже жваво реагує на красу навколишньої природи, а також доступні її розумінню твори мистецтва.
У зв'язку з інтенсивним розвитком пізнавальної діяльності у дитини виникають різноманітні інтелектуальні почуття: почуття здивування при незвичних явищах, почуття сумніву, коли висловлене судження позбавлене достатньої підстави, почуття впевненості, коли думка, що появилася в дитини, відповідає відомим їй фактам.
Проте інтелектуальні почуття у цьому віці є дуже нестійкими. Дитина легко задовольняє свою цікавість шляхом поверхового ознайомлення з предметом, що її цікавить.
Розвиток емоціонально-вольової сфери тісно пов'язаний з формуванням дитячої особистості. У цьому віці починають складатися деякі риси спрямованості дитини.
Відбувається оволодіння найпростішими моральними нормами поведінки. При правильному вихованні появляється прагнення зробити щось корисне для навколишніх людей, взяти участь у загальній справі, допомогти товаришеві.