Сьомий рік життя є перехідним від дошкільного до шкільного віку. Недаром остання група дитячого садка, у якій виховуються семилітки, називається тепер групою, підготовчою до школи. Дитина б—7 років стає більш сильною і виносливою, ніж молодші діти. Вона здатна до відносно тривалих і систематичних фізичних і розумових зусиль. Разом з розвитком великих рухів у цьому віці відбувається вдосконалення дрібних рухів кисті і пальців, що відіграє важливу роль у підготовці дитини до оволодіння письмом.
Складнішими і багатоманітнішими стають взаємовідносини дитини з дорослими. Діти сьомого року життя вже можуть допомогти дорослому в господарських справах, у виконанні певних доручень, у догляді за молодшими дітьми тощо. Не потребуючи постійної допомоги з боку дорослого, дитина відчуває потребу у постійному спілкуванні з ним для того, щоб збагатити свої знання, розв'язати питання, що виникли, порадитися щодо своїх планів тощо.
Разом з тим зростає значення дитячого колективу в житті дитини. Складаються більш стійкі і більш складні взаємовідносини між дітьми. У них формуються елементарні навички самоорганізації і взаємоконтролю. Появляються зачатки колективної думки, системи найпростіших вимог, які ставлять діти одне до одного у процесі спільних ігор, занять, трудових дій.
Поряд з дальшим розвитком сюжетних рольових ігор більшого значення, ніж у молодших дітей, набувають ігри з правилами, а також інтелектуальні ігри. Характерною особливістю цих ігор є те, що дитину в них цікавить не тільки і не стільки самий процес виконання дій, скільки певний результат, що досягається при дотримуванні певних вимог.
Дедалі більшого значення у житті дитини набуває діяльність неігрового плану — найпростіші форми праці й навчання. Діти шостого року життя вже можуть виконувати відносно складні трудові обов'язки, пов'язані з чергуванням у групі, працею на ділянці дитячого садка під керівництвом вихователя тощо. При цьому вони не потребують, подібно до молодших дітей, постійних вказівок і нагадувань з боку дорослих. У них вироблюється більш відповідальне ставлення до трудових завдань, формується прагнення довести доручену справу до кінця.
Навчання набуває характеру більш-менш самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння нових знань і навичок. Зміст навчання у підготовчій групі стає складнішим, ніж у молодших групах дитячого садка. Крім ознайомлення з навколишнім і занять з усної мови, з дітьми сьомого року життя проводять вправи, що готують їх до засвоєння грамоти. Діти навчаються складати речення з 2—3 слів і ділити речення на слова. Вони оволодівають умінням виділяти звуки в слові, знайомляться з їх буквеним позначенням, вправляються в написанні елементів букв. Одночасно проводиться закріплення навичок рахунку в межах десяти і ознайомлення дітей з складом числа. Вони навчаються виконувати дії додавання і віднімання при розв'язуванні прикладів і найпростіших задач тощо. У процесі такого роду занять дитина не лише засвоює багато окремих знань і вмінь, але й набуває вміння навчатися, цілеспрямовано оволодівати навчальним матеріалом.
Збагачення змісту й ускладнення характеру діяльності веде в старшому дошкільному віці до дальшого розвитку дитячої психіки.
Сприймання набуває характеру процесу, підпорядкованого певному завданню і спрямованого на детальне обстеження даної ситуації. Так, наприклад, ознайомлюючись на дотик з яким-небудь предметом, старші дошкільники послідовно обмацують його контур, натискують на нього, для того щоб узнати, наскільки пружний матеріал, з якого він зроблений, погладжують поверхню з метою визначити його фактуру тощо. Сприймаючи на зір який-небудь малюнок, діти послідовно розглядають зображення окремих осіб і предметів, простежують, у яких відношеннях вони знаходяться один до одного, намагаються,вникнути в зміст переданих на малюнку подій.
Разом із сприйманням розвивається і дитяча пам'ять. Появ¬ляються спроби смислового групування запам'ятовуваного мате¬ріалу. Розвиваються процеси довільного запам'ятовування і при¬гадування.
Значні зміни відбуваються в сфері мислення і мови. Збага¬чується словник дитини, розвивається вміння зв'язно і граматич¬но правильно описувати цілий ланцюг подій. Виникають більш складні узагальнення, що мають характер елементарних понять. Продовжується процес первісної систематизації засвоєних по¬нять і підпорядкування їх одне одному. Діти сьомого року жит¬тя значно краще справляються з завданням встановлення відно¬шень між видом і родом, ніж молодші діти. Діти також здатні порівнювати між собою не лише конкретні предмети, але й по¬няття про цілі групи схожих предметів. Так, діти порівнюють, наприклад, рослини і тварин, знаходячи схожість і відмінність між ними. Міркування старших дошкільників набувають більш послідовного і разом з тим більш обгрунтованого характеру, ніж у молодших дітей.
Разом з тим спостерігається дальший розвиток дитячої волі. Дитина сьомого року життя може підпорядкувати свої дії не тільки найближчій, безпосередньо сприйманій меті, але й меті більш віддаленій, уявлюваній. В реалізації намічених цілей вона виявляє більше наполегливості, більше впертості, ніж молодші діти.
Розвиваються і дитячі почуття. На відміну від маленької дитини шестиліток стриманіший у вияві своїх почуттів, але його емоційні переживання глибші й змістовніші. Складнішими й різноманітнішими стають моральні почуття, розвиваються також почуття інтелектуальні й естетичні.
Яскравіший вираз одержує у дітей почуття дружби й товаришування. Розвивається любов до своєї країни, до рідної природи, до радянського народу. Появляється прагнення до серйозної, корисної для навколишніх людей діяльності.
У результаті розвитку окремих психічних процесів і психічних властивостей особистості, що відбувається на протязі дошкільного віку, на кінець цього періоду у дитини повинна скластися певна готовність до шкільного навчання.
Ця готовність полягає, по-перше, в наявності у дошкільника певного запасу навичок практичних дій з предметами, а також досить широкого обсягу правильних уявлень не тільки про найближче оточення, але й про більш віддалені факти природи і суспільного життя (початкове ознайомлення з деякими видами праці дорослих, елементарне розуміння того значення, яке має праця в житті людей, тощо). До числа такого роду знань і навичок належать і деякі спеціальні вміння, як, наприклад, вміння виділяти звуки в слові, рахувати, виконувати прості арифметичні дії тощо, наявність яких істотно полегшує дитині наступне засвоєння шкільної програми.
По-друге, вона полягає у певному рівні розвитку мови і мислення. Дитина повинна навчитися фонетично й граматично правильно говорити, зв'язно викладати в усній мові свої думки й правильно розуміти пояснення і вказівки вихователя. Разом з тим вона повинна володіти найпростішим умінням виділяти в предметах і явищах деякі ознаки (наприклад, колір, форму, матеріал, з якого зроблено предмет, функцію, яку цей предмет виконує в людській діяльності, тощо) і узагальнювати на основі виділених ознак ці предмети і явища в єдине елементарне поняття.
По-третє, готовність до шкільного навчання передбачає певний рівень розвитку дитячої волі. На кінець дошкільного віку дитина повинна бути підготовлена до виконання посильних і навчальних трудових обов'язків, вміти переборювати скороминущі бажання, підпорядковуючи свої дії і свої внутрішні психічні процеси (насамперед процеси сприймання і пам'яті) поставленому перед ними серйозному завданню.
Нарешті, по-четверте, дошкільник повинен прийти в школу з розвиненою допитливістю, з бажанням одержати нові знання і вміння, з прагненням взяти участь у серйозній навчальній діяльності.
У тих випадках, коли в умовах сім'ї або дитячого садка ця готовність до шкільного навчання не була сформована, діти відчувають значні труднощі, приступаючи до шкільного навчання, перетворюють навчальні заняття в гру, не вміють стежити за показом і словесними поясненнями вчителя, погано розуміють те, що він їм розповідає, порушують шкільну дисципліну тощо. Якщо ж у результаті правильного виховання така готовність склалася, то дитина безболісно включається в процес шкільного навчання і зразу ж починає успішно виконувати свої нові обов'язки.