До властивостей особистості належать також особливості темпераменту.
Темпераментом називаються індивідуальні особливості людини, обумовлені типом її вищої нервової діяльності. Уже стародавні греки розрізняли чотири темпераменти:
Холеричний, який характеризується швидко виникаючими, сильними і тривалими, почуттями, поривчастістю і швидкістю рухів, нерідко запальністю.
Сангвінічний, який характеризується швидко виникаючими, але несильними, легко змінюваними почуттями, жвавістю, швидкістю рухів.
Флегматичний темперамент з повільно виникаючими почуттями, які мало виявляються зовні, з повільністю, урівноваженістю, спокійністю рухів.
Меланхолічний темперамент з повільно виникаючими, але сильними і тривалими почуттями, сповільненістю, утрудненістю рухів.
У стародавній Греції був даний в цілому правильний опис основних темпераментів, проте їм не було дано наукового обгрунтування. І. П. Павлов, вивчаючи роботу великих півкуль головного мозку, встановив, що в основі темпераменту лежать типологічні відміни сили, врівноваженості й рухливості процесів збудження й гальмування у представників різних темпераментів. Виходячи з цього, І. П. Павлов виділив чотири типи нервової системи, які відповідають чотирьом темпераментам:
1. Жвавий тип. Сильний, урівноважений і рухливий. Сангвінік.
2. Спокійний, повільний тип. Сильний, урівноважений і мало рухливий. Флегматик.
3. Збудливий, нестримний тип. Сильний, але неврівноважений, із слабкими порівняно до збудження гальмівними процесами. Холерик.
4. Слабкий тип. Із слабкими процесами збудження і гальмування. Меланхолік.
Характерних представників різних темпераментів зобразив I. С. Тургенев у романі «Напередодні»: Інсаров (холеричний темперамент), Шубін (сангвінічний), Берсенев (меланхолічний), Увар Іванович (флегматичний). Флегматиком е і Подкольосін — герой «Одруження» Гоголя. Другий персонаж цієї комедії — Кочкарьов — має сангвінічний темперамент.
Темперамент ніяк не визначає здібностей людини.
Серед видатних учених, письменників, громадських діячів можна знайти представників найрізноманітніших темпераментів. Так, Пушкіну були властиві риси холеричного темпераменту, Герцену — сангвінічного, Гоголю — меланхолічного, а Крилову — флегматичного.
Далеко не всі люди є чистими представниками основних темпераментів. У більшості випадків має місце сполучення особливостей одного темпераменту з рисами іншого.
Темперамент є лише відносно стійкою властивістю особистості.
У більшості людей темперамент у процесі життя зазнає певних змін. Ці зміни свідчать про залежність темпераменту від умов життя, від виховання.
Особливості темпераменту відіграють важливу роль у житті людини, надають певної своєрідності її особистості. Однак вони позбавлені самостійного значення: той чи інший темперамент сам по собі не є ні поганим, ні добрим, він стає тим чи іншим залежно від інших якостей особистості.
Так, наприклад, при низькому моральному рівні людини, при недостатньо розвинутій волі риси холеричного темпераменту можуть виявитися вкрай негативно в нестримності, в грубості, в схильності до афективних спалахів, які іноді зовсім дезорганізують діяльність людини і людей, що її оточують. Навпаки, при наявності високих суспільних ідеалів і стійких моральних переконань, при вмінні володіти собою особливості холеричного темпераменту виявляються в пристрасті, енергії і невтомності, тобто в якостях дуже корисних у всякій великій і важкій справі.
Інакше кажучи, особливості темпераменту необхідно розглядати у зв'язку з іншими властивостями особистості, і в першу чергу в зв'язку з особливостями характеру.