Людина, здійснюючи ті чи інші дії, пізнаючи навколишню дійсність, не залишається до неї байдужою. Вона виявляє певне внутрішнє ставлення до предметів, подій, вчинків, переживає під їх впливом ті чи інші почуття, ті чи інші емоційні переживання. Одні явища радують нас, інші — засмучують, одні людські якості викликають у нас симпатію, інші — огиду.
Почуття, або емоція,— це ставлення людини до навколишньої дійсності і до самої себе, яке безпосередньо переживається.
Треба розрізняти мислену оцінку якого-небудь явища і емоційне до нього ставлення, ті почуття, які воно викликає. Іноді між цими двома видами відображення дійсності можуть існувати значні розходження. В одних випадках емоційне ставлення виникає раніше мисленої оцінки, і ми, наприклад, починаємо відчувати симпатію чи антипатію до людини ще до того, як зрозуміємо, чому це відбувається. В інших випадках ми вже добре розуміємо значення якої-небудь справи (наприклад, занять з фізкультури або ж вивчення іноземної мови), але залишаємось до неї безучасними або навіть відчуваємо негативне емоційне ставлення. У виховній роботі дуже важливо домагатися у дітей єдності цих двох моментів — поєднання глибокого розуміння тих чи інших фактів дійсності з правильним емоційним ставленням до них.
Почуття є своєрідним відображенням об'єктивної дійсності, вони викликаються навколишніми предметами і явищами і залежать від властивостей останніх. Існують приємні й неприємні кольори, звуки, запахи та їх поєднання. Є прекрасні й потворні речі. Одні властивості та вчинки людей є привабливими, інші — негідними, відразливими. Проте в почуттях предмети відображуються, будучи взяті не самі по собі, а в їх відношенні до людини, до її потреб та інтересів, до її суспільних і моральних переконань, до її особистості.
Навколишні предмети і явища викликають у нас певні почуття залежно від того, яке значення ці предмети і явища мають для нас, для задоволення наявних у нас потреб.
Почуття виникають у зв'язку з потребами. Вони являють собою своєрідну позитивну або негативну оцінку значення навколишніх предметів і явищ для задоволення наявних у людини потреб.
Так, найпростіші почуття викликаються властивостями об'єктів, які відіграють позитивну або негативну роль у нашому фізичному існуванні, у задоволенні наших органічних потреб. Смачна їжа, охайний одяг, просторе світле приміщення викликають у нас почуття задоволення, в той час як зіпсовані продукти харчування, брудне лахміття, тісне й темне житло — почуття незадоволення.
У ході суспільно-історичного розвитку людей змінюються їх матеріальні потреби (з'являється потреба в нових видах їжі, в нових способах її приготування, виникають нові вимоги до одягуг житла тощо) і появляються нові духовні потреби в спілкуванні з навколишніми людьми, в освіті, в мистецтві тощо. Розвивається також потреба в суспільно корисній трудовій діяльності. Разом з цими новими потребами формуються і нові почуття — моральні, інтелектуальні, естетичні.
Людські почуття, їх зміст і форма залежать від суспільно-історичних умов життя.
Дитина, яка живе в певних суспільно-історичних умовах, у певному соціальному середовищі, не тільки засвоює погляди навколишніх людей, але й проймається їх почуттями.
Капіталізм морально калічить людей, викликаючи у них, з одного боку, почуття рабської приниженості і страху перед майбутнім, а з другого боку,— почуття взаємного ворогування і звірячої зажерливості.
Звільнення радянського народу від капіталістичного рабства, створення першої в світі соціалістичної держави привело до розвитку в радянських людей високих моральних почуттів — любові до своєї соціалістичної Батьківщини, почуття дружби і товаришування, почуття обов'язку й відповідальності, комуністичного ставлення до праці.
Почуття, як і інші психічні процеси, розвиваються в діяльності. Для розвитку любові до праці необхідна активна участь в суспільно корисній творчій праці. Інтелектуальні почуття формуються в процесі напруженої мислительної діяльності, спрямованої на засвоєння необхідних знань, а потім і на самостійне розв'язання завдань, які мають важливе теоретичне або практичне значення для суспільства. Естетичні почуття формуються при активному ознайомленні з великими творами передового мистецтва, з красою рідної природи, а також завдяки участі в художній самодіяльності або ж у процесі професіональної художньої творчості.
Формуючись у діяльності, почуття потім роблять вплив на цю діяльність, на її характер і продуктивність.
Одна справа, коли людина працює нехотя, ставлячись до одержаного завдання негативно або байдуже, а інша справа, коли вона працює з любов'ю, з вогником, глибоко переживаючи свої успіхи й невдачі.
Без любові до справи, при байдужому до неї ставленні неможливо досягти серйозних успіхів ні в навчанні, ні в праці, ні в науковій роботі.
«Без «людських емоцій» ніколи не бувало, нема і бути не може людського шукання істини».
Тому не можна обмежитися у вихованні дитини лише поданням їй певних знань, виробленням у неї певних навичок поведінки. Необхідно розвивати також правильне емоційне ставлення до всього, що оточує, формувати високі моральні, інтелектуальні й естетичні почуття, що складає важливе завдання виховання підростаючого покоління.