Навколишня дійсність, впливаючи на наші органи чуття (око, вухо, закінчення чутливих нервів у шкірі тощо), викликає відчуття. Відчуття виникає тоді, коли, викликане яким-небудь подразником збудження в органі чуття (периферичному кінці аналізатора), поширюється по доцентрових шляхах на відповідні ділянки кори головного, мозку (мозковий кінець аналізатора) і піддається там найтоншому аналізу. «Матерія, діючи на наші органи чуття,— створює відчуття». Так, механічні впливи на шкіру викликають відчуття дотикання, тиснення, промені світла, впливаючи на око, викликають зорові відчуття, звукові коливання, досягаючи вуха, викликають відчуття слухові.
Відчуттям називається відображення в мозку властивостей матеріальної дійсності, які безпосередньо впливають на аналізатори.
Відчуття — це найпростіші психічні процеси, які сигналізують нам про те, що відбувається в даний момент навколо нас і в нашому власному організмі. Вони дають можливість людині орієнтуватися в навколишніх умовах і ставити у відповідність з ними свої дії.
На основі відчуттів виникає більш складний психічний процес — сприймання. На відміну від відчуттів, які відображають окремі властивості дійсності, сприймання є відображенням цілісних предметів, що мають ряд властивостей. Так, ми сприймаємо, наприклад, яблуко як єдиний предмет, що є одночасно круглим, рум'яним, ароматним, смачним тощо. Ми сприймаємо також лоб, очі, ніс, рот, щоки, підборідок якої-небудь людини як щось єдине, як людське обличчя, що має ряд рис.
Сприйманая відрізняється від відчуття також і тим, що до його складу входять не тільки враження, яких зазнає людина в даний момент, але й сліди вражень, пережитих людиною раніше. Так, коли ми розглядаємо який-небудь гірський пейзаж, до наявних зорових вражень приєднуються минулі рухові відчуття, які ми пережили колись, подорожуючи по пересіченій місцевості, піднімаючись на вершини і спускаючись у долини. В результаті картина гір, яку ми бачимо, здається нам не плоскою, а тримірною, що має певну глибину, причому різні предмети сприймаються як різно віддалені від нас і один від одного.
Сприйманням називається відображення в мозку цілісних предметів і явищ, до прямого впливу яких на аналізатори приєднується минулий практичний досвід людини.
Сприймання дозволяє більш повно пізнати дійсність, ніж відчуття окремих властивостей предмета.
У процесі сприймання ми знайомимося, наприклад, з просторовими відношеннями частин предметів, які характеризують їх форму, величину, рельєф поверхні тощо. Подібно до цього сприймання якої-небудь мелодії не зводиться до відчуттів окремих звуків, а відображує також їх послідовність в часі, співвідношення їх за висотою, інтенсивністю тощо.
Відчуття і сприймання — це безпосереднє пізнання людиною дійсності, яке полягає у відображенні предметів і явищ, що діють у даний момент на наші аналізатори.
Відчуття і сприймання відіграють дуже важливу роль у практичному житті. Без них неможлива ніяка людська дія. Відомо, що всяке пошкодження сприймаючих органів порушує поведінку. Так, самостійне пересування по вулиці, яке є справою, легкою для зрячої людини, стає дуже важкою для людини, яка осліпла, не бачить, що навколо неї відбувається, не сприймає сигнальних вогнів світлофорів тощо.
Велике значення відчуття і сприймання в пізнанні навколишнього. Наше пізнання дійсності починається з відчуття. «Інакше, як через відчуття,— ми ні про які форми речовини і ні про які форми руху нічого дізнатися не можемо». Лише на основі відчуття і сприймання можуть виникнути такі більш складні психічні процеси, як пам'ять, уява, мислення тощо.