Люди не тільки пізнають об'єктивну дійсність і не тільки переживають під її впливом ті чи інші почуття, але й діють, змінюючи навколишній світ і задовольняючи таким чином свої потреби. При цьому вони усвідомлюють свої цілі і прагнуть досягти їх, переборюючи на своєму шляху різноманітні зовнішні та внутрішні перешкоди. Властива людині здатність керуватися у своїх діях свідомо поставленою метою називається волею, а дії, що свідомо регулюються, називають довільними, або вольовими.
Вольові дії характеризуються тим, що людина керується при їх виконанні свідомо поставленою метою і переборює на шляху до її досягнення різноманітні зовнішні та внутрішні перешкоди.
Так, наприклад, у школяра, який займається підготовкою уроку, під впливом однолітків, що граються поблизу, може виникнути незбориме бажання взяти участь у їх забавах. Якщо дитина підпаде під вплив цієї ситуації, що безпосередньо сприймається, і почне гратися, забувши про свої шкільні обов'язки, то діяльність її набуває імпульсивного, мимовільного характеру. Якщо ж вона, наперекір спокусі, буде продовжувати свої заняття, підпорядковуючись свідомо поставленій меті, то діяльність її буде навмисною, довільною.
Вольові дії істотно відрізняються від мимовільних реакцій. Якщо при мимовільних реакціях людина підпорядковується безпосередньому впливові зовнішніх обставин, що випадково склалися в даний момент, то при вольових діях вона, враховуючи віддалені результати своїх вчинків, оцінюючи їх суспільне значення, ставить перед собою свідомі цілі і здійснює їх навіть у тих випадках, коли зовнішні умови, які є в даний момент, цьому не сприяють.
Здатність діяти відповідно до свідомо поставлених цілей виробилась у людей в процесі їх історичного розвитку, в результаті суспільних умов життя і колективної трудової діяльності. Живучи розвиваючись у суспільстві, люди поступово набували здатності керуватися у своїх вчинках не тільки особистими інтересами, але й інтересами колективу, вимогами суспільства, усвідомлюючи їх як ділі своєї діяльності. Чим важливіша мета, до якої прагне людина, чим ясніше усвідомлює вона її суспільне значення, тим активнішого й наполегливішого характеру набуває її вольова діяльність.
Великі цілі побудови комунізму запалюють мільйони радянських людей на героїчні подвиги, на великі справи.
Воля людини виявляється насамперед у її зовнішніх діях, що являють собою складні системи різноманітних рухових реакцій.
Дії вольові, як і невольові, є причиннообумовленими, визначаються умовами життя людини.
Проте, якщо дії невольові викликаються більш вузьким колом подразників, які безпосередньо сприймаються в даний момент, то дії вольові визначаються більш широким колом обставин, багато з яких в даний момент не сприймаються, а тільки пригадуються чи мисляться. При вольовій дії той чи інший подразник викликає реакцію-відповідь опосередковано, оживлюючи попередньо (до здійснення дії) різноманітні тимчасові зв'язки, що утворилися раніше в результаті життєвого досвіду людини. Оживлення в процесі вольової дії раніше утворених першосигнальних і другосигнальних тимчасових зв'язків надає вольовій дії своєрідних рис. Раніше ніж діяти практично, людина обдумує свої наміри, приймає певні рішення.
Важливу роль у розвитку і здійсненні вольової дії відіграє моральний досвід людини, набутий нею в процесі суспільного життя, в процесі спільної, колективної діяльності. Виконання людиною своїх дій відповідно до словесно сформульованих вимог суспільства, моральних норм поведінки робить їх свідомими, вольовими.
Вирішальний вплив такого роду словесних сигналів на діяльність людини є характерною особливістю волі.