Якщо на нервову систему діють два подразники — один безумовний (наприклад, їжа), а другий індиферентний, байдужий (наприклад, світло), то у великих півкулях головного мозку виникають два осередки збудження. Один — сильніший (що відповідає безумовному подразникові), а другий — слабший (що відповідає подразникові індиферентному). Більш сильний осередок збудження притягує до себе збудження від більш слабкого. Процес збудження, проходячи від осередку, який виник під впливом індиферентного подразника, до осередку, який виник під впливом подразника безумовного, поступово проторовує новий нервовий шлях, утворює тимчасовий зв'язок між двома не з'єднаними раніше ділянками кори головного мозку. Тепер, при подразненні зорового центру збудження йде по проторованому шляху до центру слиновиділення. Світло стає сигналом їжі, викликає, як і вона, слиновиділення (рис. 7).

Ці процеси вищої нервової діяльності дозволяють пояснили багато фактів, що часто зустрічаються у виховній роботі. Відомо, що ефективне засвоєння різних знань і вмінь залежить від того, наскільки активно дитина ознайомлюється з новим матеріалом. У цих випадках виявляється позитивний вплив орієнтувальних рефлексів на утворення тимчасових зв'язків.
Поряд з процесами збудження у великих півкулях, як уже зазначалось, відбуваються процеси протилежного характеру — процеси гальмування.