Якщо на нервову систему діють два подразники — один безумовний (наприклад, їжа), а другий індиферентний, байдужий (наприклад, світло), то у великих півкулях головного мозку виникають два осередки збудження. Один — сильніший (що відповідає безумовному подразникові), а другий — слабший (що відповідає подразникові індиферентному). Більш сильний осередок збудження притягує до себе збудження від більш слабкого. Процес збудження, проходячи від осередку, який виник під впливом індиферентного подразника, до осередку, який виник під впливом подразника безумовного, поступово проторовує новий нервовий шлях, утворює тимчасовий зв'язок між двома не з'єднаними раніше ділянками кори головного мозку. Тепер, при подразненні зорового центру збудження йде по проторованому шляху до центру слиновиділення. Світло стає сигналом їжі, викликає, як і вона, слиновиділення (рис. 7).
Важливу роль в утворенні тимчасових нервових зв'язків відіграє орієнтувальний дослідницький рефлекс. Всяка зміна навколишньої обстановки викликає у тварин і людей орієнтувальну реакцію, яка полягає в рухах сприймальних приладів (органів чуття) в напрямку до нового подразника. Відбувається старанне дослідження, розгляд, вислухування, обмацування нового об'єкта тощо. При старанному розгляді, вислухуванні ці нові подразники викликають у відповідних ділянках мозку досить сильний осередок збудження. Останній легко зв'язується з іншим осередком збудження, викликаним одночасно діючим безумовним або умовним подразниками.Ці процеси вищої нервової діяльності дозволяють пояснили багато фактів, що часто зустрічаються у виховній роботі. Відомо, що ефективне засвоєння різних знань і вмінь залежить від того, наскільки активно дитина ознайомлюється з новим матеріалом. У цих випадках виявляється позитивний вплив орієнтувальних рефлексів на утворення тимчасових зв'язків.
Поряд з процесами збудження у великих півкулях, як уже зазначалось, відбуваються процеси протилежного характеру — процеси гальмування.